Іфікрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іфікрат
Народився 419 до н. е. або 415 до н. е.
Афіни
Помер 353 до н. е.
Фракія
·вбивство
Громадянство
(підданство)
Стародавні Афіни
Національність давній грек
Діяльність солдат, військовослужбовець
Учасник Коринфська війна
Титул стратег
Посада Стратег
Військове звання Стратег
У шлюбі з донька (або сестра) Котіса I
Діти 2 сина

Іфікрат (*Ἰφικράτης, 419 до н. е. або 415 до н. е.  —353 до н. е.) — давньогрецький військовий діяч з Афінського поліса.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син чинбаря. Про молоді роки нічого невідомо. Розвиток військової кар'єри припадає на час Коринфської війни. Вперше згадується як учасник битві біля Немея. Низка поразок афінян та їх союзників проти спартанців змусило Іфікрата првоести військову реформу. Він впровадив пельтастів (легку піхоту), яка була більш маневреною на відміну від гоплітів. Вже 392 року до н. е. Іфікрат завдав спартанцям поразки у битві при лехеї. У 391 році до н. е. передав командування військами біля Коринфу Хабрію.

У 390 році до н. е. віправлено до Геллеспонту захищати афінські інтереси. У битві поблизу Абідос він розбив спартанського воєначальника Анаксібія, убивши його самого і завдавши тяжкої поразки його війську. Крім того, він здійснював набіги на Фракію. Водночас допоміг Амінті III відновити владу в Македонії. За це Іфікрата оголошено названим сином македонського царя.

По завершенні Коринфской війни у 385 або 384 році до н. е. залишився у Фракії, допоміг Котісу I здобути трон Одриського царства. Незабаром після чого афінянин стає другим після царя в керівництві військами.

У 379 році до н. е. е. він прийняв запрошення Фарнабаза, сатрапа Геллеспонтської Фригії, про перехід на перську службу. Іфікрат отримав під своє командування 12 тис. вояків для сприяння перського вторгнення в Єгипет, 373 року до н. е. висадив десант у дельті Нілу, де зайняв фортецю Мендесій. Тут вступив у суперечку з Фарнабазом, який побоювався самотужки атакувати Мемфіс й не дозволив Іфікрату лише з греками здійснити це. Не дочекавшись прибуття Фарнабаза, він був змушений припинити наступ на Мемфіс. Експедиція провалилася, і Іфікрат був змушений бігти в Афіни.

В Афінах Ификрат був зустрінутий з захватом і навіть обраний в стратеги. У 372 році до н. е. спільно з Хабрієм він був відправлений з 70 кораблями на Керкіру, де зняв її облогу і розбив у її берегів сіракузький ескадру. Висадившись на Кефалленії, афінські стратеги змусили острів приєднатися до Другого Афінському морському союзу.

У 369 році до н. е. після утворення союзу Афін і Спарти проти Фів, Іфікрат вдерся до Аркадії, що була союзником Фів. У 368 році до н. е. відправився з ескадрою на Халкидику для підпорядкування Амфіполя. У сусідній Македонії він втрутився в македонські династичні чвари, привівши на трон Птолемея I Алоріта. Проте здобути Амфіполь не зміг. Його дії у Фракії в цілому також були невдалими. Командування військом було у нього відібрано і передано до Тимофія, а скривджений Іфікрат покинув афінян і в 365 році до н. е. повернувся до Одриського царства. Тут він підкупивши афінського військовика Харідема допоміг царю Котісу I придушити повстання проти себе.

У 357 році до н.е на початку Союзницької війни повертається до Афін. Разом з Тимофієм він брав участь в експедиції на допомогу обложеному Самосу. Після виконання цього завдання ескадра рушила проти Хіосу, але зазнала поразки. Іфікрат разом з Тимофієм за відмову почати бій під час бурі за звинуваченням стратега Хареса був відсторонений від командування і притягнутий до суду за звинуваченням у зраді і підкупі, але виправданий, хоча і був змушений заплатити великий штраф.

Судовий процес призвів до занепаду військового і політичного впливу Іфікрата. Він помер у Фракії 353 року до н. е.

Родина[ред. | ред. код]

  • Менестей (374—325 до н. е.), афінський наварх
  • Іфікрат Молодший, афінський посол

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hans Beck: Iphikrates. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 5, Metzler, Stuttgart 1998, ISBN 3-476-01475-4, Sp. 1098 f.
  • Sears, Matthew A. (March 2013). Athens, Thrace, and the Shaping of Athenian Leadership. Cambridge University Press. p. 65. ISBN 978-1107030534.
  • Mattew, C. (2015) An Invincible Beast: Understanding the Hellenistic Pike Phalanx in Action, Pen and Sword. p. 119