Абрамов Михайло Іванович
| Михайло Іванович Абрамов | |
|---|---|
| священник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1 (13) листопада 1885 або 3 (15) листопада 1885 с. Рогове, Пронський повіт, Рязанська губернія |
| Смерть |
29 листопада 1937 Калінінська область, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Підданство | Городищенська церква |
| Служіння в церкві | |
| Титул | священномученик |
| Конфесія | Російська православна церква |
Михайло Іванович Абрамов (1 або 3 листопада 1885 року (за різними документами), село Рогове, Пронський повіт, Рязанська губернія — 29 листопада 1937, Калінінська область) — протоієрей Російської православної церкви, священномученик.
Народився у селі Рогове, Дурновської волості, Пронського повіту Рязанської губернії в селянській родині. 1897 року вступив до Скопинського духовного училища, яке закінчив у 1901 році за другим розрядом.
Михайло Абрамов продовжив навчання в Рязанській духовній семінарії, закінчивши яку, у 1907 році був призначений до церкви Покрови Божої Матері міста Пронська як псаломщик і законовчитель в церковнопарафіяльній школі.
1908 року указом єпископа Рязанського і Зарайського Никодима (Бокова) призначено до Введенської церкви села Чулкова Пронського повіту, де 3 серпня був хіротонізований до пресвітера[1].
1912 року отця Михайла було переведено до Миколаївської церкви села Мостья Рязького повіту Рязанської губернії, де він також був законовчителем у церковнопарафіяльній школі. За старанну службу у березні 1913 року нагороджений набедреником.
У лютому 1914 року отець Михайло був переведений до села Богослова Єпіфанського повіту Тульської губернії, де став наступником за церковним служінням свого тестя священника Андрія Головіна[2].
У травні 1916 року за особливу працю (пристрій ясел для дітей) за обставинами воєнного часу єпархіальним начальством відзначений нагородою.
Після революції 1917 року, як і більшість священників, отець Михайло зазнавав утисків та репресій (позбавлення виборчих прав, непомірні податки тощо).
У 1928 році його було заарештовано і засуджено за статтею 72 Кримінального кодексу РРФСР, за якою відбував 1 рік позбавлення волі в Тульському виправному будинку з 14 січня 1929 по 14 січня 1930 року.
З 28 грудня 1930 року протоієрей Михайло Абрамов служив священником храму Похвали Пресвятої Богородиці у селі Городище на Дубненському гирлі (нині у складі міста Дубна).
У 1934 році стався його другий арешт та трирічне посилання за ст. 58-10 Кримінального кодексу (пропаганда або агітація, що містять заклик до повалення, підриву чи ослаблення Радянської влади або до скоєння окремих контрреволюційних злочинів і т.д.).
На початку 1937 року протоієрей Михайло Іванович Абрамов повернувся з посилання на своє колишнє місце служіння — до храму Похвали Пресвятої Богородиці.
13 листопада 1937 року знову був арештований. Судячи з матеріалів справи, на момент допиту слідство не мало жодних даних про антирадянську діяльність протоієрея Михайла. Нові матеріали у справі з'явилися пізніше. У довідці, виданій Олександрівською сільрадою 20 листопада, затверджувалося: «Абрамов, вороже налаштований до Радянської влади, систематично займався серед відсталої частини колгоспників, одноосібників в Олександрівській сільраді антирадянською агітацією проти колгоспного будівництва».
Трійка УНКВС Калінінської області 27 листопада слухала справу № 6916 Кімрського районного відділу за звинуваченням Абрамова Михайла Івановича в антирадянській діяльності та засудила його до розстрілу. Постанову виконано у внутрішній в'язниці НКВС КО 29 листопада 1937 року. Місце поховання протоієрея Михайла Абрамова невідоме.
2000 року прославлений та канонізований Російською православною церквою в особі священномученика у Соборі святих новомучеників та сповідників російських[3].
Реабілітований у березні 1989 року за рішенням Тверської обласної прокуратури[4].
- Дружина — Євдокія (дівоче прізвище — Головіна; нар. 1890), випускниця Рязанського єпархіального училища[2]. Вінчання відбулося 25 липня (7 серпня) 1908 року в церкві села Богослова.
- Син — Володимир (нар. 1909)
- Онучка — Світлана Володимирівна Львова
- Син — Леонід (нар. 8.08.1913)
- Син — Володимир (нар. 1909)
- ↑ Священномученик Михайло Абрамов [Архівовано 2021-04-29 у Wayback Machine.]. Дубненський громадський фонд історико-краєзнавчих ініціатив «Наследие», 2004.
- ↑ а б Новые факты о дубненском святом. dubna-blago.ru. Дубненско-Талдомское благочиние. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Петров Ф. Дубненський святий: священномученик Михайло Абрамов [Архівовано 2021-04-29 у Wayback Machine.]. Дубненський громадський фонд історико-краєзнавчих ініціатив «Наследие», 2013.
- ↑ Абрамов Михайло Іванович. Жертви політичного терору в СРСР [Архівовано 2021-04-30 у Wayback Machine.]. lists.memo.ru
- Даченков И. Б., Пантелеева Л. В., Петров Ф. Н. Дубненский святой: сщмч. Михаил Абрамов // Региональная история. Моск. обл. — М., 2015. Вып. 1: Город Дубна. — С. 92-98.
- Игум. Дамаскін (Орловський) Михаил Иванович Абрамов. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2017. — Т. XLV. — С. 564-565. — ISBN 978-5-89572-052-3.(рос.)