Авангард (Дрогобич)
«Авангард» — українська радянська футбольна команда з міста Дрогобича, що існувала при Дрогобицькому експериментальному заводі спеціального устаткування з 1983 по 1989 роки. Фіналіст Кубка УРСР 1987 року[1].
| Повна назва | Футбольна команда «Авангард» Дрогобич | ||
| Засновано | 1983 | ||
| Розформовано | 1989 | ||
| Населений пункт | Дрогобич,  УРСР
| ||
| Стадіон | «Кранобудівник» | ||
| Власник | Дрогобицький експериментальний завод спеціального устаткування | ||
| Ліга | Чемпіонаті УРСР серед КФК | ||
| 1988 | 10 | ||
| |||
У 1960 році в Дрогобичі існувала команда під назвою «Авангард», яка виступала у зоні «Б» Чемпіонату Львівської області[2].
Також у 1971 році при Дрогобицькому заводі автомобільних кранів створена ще одна команда «Авангард», яка виступала у Чемпіонаті Львівської області та Кубку обласної ради ДСТ «Авангард». Проте через рік вона була перейменована на «Торпедо».
Перед початком сезону 1983 року Дрогобицький експериментальний завод спеціального устаткування взяв на баланс футбольну команду «Хімік», яка позаминулого сезону виступала в Чемпіонаті УРСР серед команд фізкультури (КФК), а попередній сезон завершила в Чемпіонаті Львівської області[3].
Після переходу команди на баланс підприємства важкого машинобудування її перевели до іншого галузевого добровільного спортивного товариства — «Авангард».
Перейшовши на баланс ДЕЗСУ, команда повернулася до Чемпіонату УРСР серед КФК і почала стабільно боротися за лідерство в обласному чемпіонаті[1]. Паралельно на балансі підприємства перебувала менш статусна команда «Газовик», яка успішно виступала в першості Дрогобича.
Найуспішнішим для команди став період кінця 1980-х, коли «Авангард» здобув срібні та бронзові медалі Чемпіонату Львівської області, а також дійшов до фіналу Кубка УРСР. У гостьовому матчі фіналу, після домашньої перемоги з рахунком 2:0, команда поступилася єнакієвській «Південьсталі» з рахунком 3:0 у додатковий час, програвши за сумарним рахунком 2:3.
У другій половині 1980-х у складі команди виступав молодий талант дрогобицької «Галичини» Василь Карпин, який відзначився 60 голами за клуб.
Протягом 1983–1989 років «Авангард» провів 226 матчів проти 40 команд у всіх офіційних турнірах.
Напередодні сезону 1989 року за ініціативи першого секретаря Дрогобицького міського комітету КПУ Олексія Радзієвського міськком ухвалив рішення про створення в Дрогобичі потужного футбольного клубу, який міг би представляти місто на найвищому рівні[4]. Технічною базою для нового клубу стала команда «Авангард», а вболівальницькою — «Нафтовик». Так у 1989 році в Дрогобичі з’явився клуб «Нафтовик» (1989), який об’єднав тренерський і гравецький склад «Авангарда» та бренд легендарного «Нафтовика».
Фіналіст (1): 1987.
.svg){kind=small}
Чемпіонат Львівської області з футболу (клубний залік)
- Срібний призер (1): 1986.
Бронзовий призер (1): 1987.
Чемпіонат Львівської області з футболу (дорослі команди)
- Срібний призер (1): 1987.
- Бронзовий призер (1): 1986.
1. «Цементник» (Миколаїв) – 78 очок.
2. «Авангард» (Дрогобич) – 71 очко[5].
3. «Авангард» (Добромиль) – 70 очок.
1. «Цементник» (Миколаїв) – 55 очок.
2. «Спартак» (Самбір) – 51 очко.
3. «Авангард» (Дрогобич) – 47 очок.
| М | Команда | І | В | Н | П | М | О |
| 1 | «Авангард» (Жидачів) | 36 | 23 | 3 | 10 | 66:27 | 67 |
| 2 | «Шахтар» (Червоноград) | 36 | 15 | 14 | 7 | 43:26 | 62 |
| 3 | «Авангард» (Дрогобич) | 36 | 18 | 6 | 12 | 57:41 | 60 |
- «Авангард» (Жидачів) – 46 очок.
- «Авангард» (Дрогобич) – 43 очка.
- «Спартак» (Самбір) – 41 очко.
| Рік | Стадія | Суперник | Рахунок |
| 1987 | 1/16 фіналу | «Авангард» — «Легмаш» (Чернівці) | +:– |
| 1/8 фіналу | «Корчагінець» (Шепетівка) — «Авангард» | 0:0, по пенальті 3:4 | |
| 1/4 фіналу | «Авангард» — «Бистриця» (Надвірна) | 3:1 | |
| 1/2 фіналу | «Авангард» — «Більшовик» (Київ) | 2:1 | |
| фінал | «Авангард» — «Південьсталь» (Єнакієве) | 2:0, 0:3 (у додатковий час) |
1/4 фіналу — «Авангард» — «Бистриця» (Надвірна) — 3:1 (В. Берездецький, Б. Пирч, В. Карпин)
1/2 фіналу — 30.08.1987. Дрогобич, 12000 глядачів. Головний суддя М. Ступар (Івано-Франківськ). «Авангард» — «Більшовик» (Київ) — 2:1 (Ю. Широков (86 хв., 113 хв.) — І. Дейнеко (17 хв.)). Попереджено О. Агасимова.
«Авангард»: І. Коваль, І. Чапля, М. Козоріз, Т. Гірший, І. Пилипів, Б. Риб'як, В. Берездецький (В. Тарас, 23), Ю. Мінько, Ю. Широков, В. Карпин, Б. Пирч.
«Більшовик»: С. Долинський, С. Бергавін, І. Расколов. О. Адаменко, О. Шклярук (В. Новаченко, 30), С. Каштанов, І. Цап, О. Агасимов, О. Коновал, І. Бондар, І. Дейнеко (В. Бабич, 69).
фінал — 25.10.1987. Дрогобич, 15000 глядачів. Головний суддя Я. Моцьо (Дрогобич). «Авангард» — «Південьсталь» (Єнакієве) — 2:0 (Б. Пирч (10 хв.), М. Козоріз (50 хв.)). На 90-й хв. Б. Пирч не реалізував пенальті. Попереджено А. Шмоніна, П. Сидоренка.
«Авангард»: І. Коваль, І. Чапля, М. Козоріз, Т. Гірший, С. Греділь, Б. Риб'як, В. Тарас (В. Берездецький, 53), Ю. Мінько, Ю. Широков, В. Карпин (А. Янів, 80), Б. Пирч. «Південьсталь»: О. Громов. В. Мойсеєв, С. Панасюк, П. Сидоренко, О. Васютич, Ю. Левашов (С. Артемов, 80), М. Барабаш (М. Льговський, 77), Г. Голочев (О. Кропівін, В. Грошов, А. Шмонін (М. Панасюк, 80), О. Голубєв (Г. Карпенко, 80).
1.11.1987. Єнакієве, 8000 глядачів. Головний суддя С. Балакін (Київ). «Південьсталь» — «Авангард» — 3:0 (О. Васютич (19 хв., 102 хв. — обидва з пенальті), В. Громов (89 хв.)). Попереджено Ю. Левашова. Вилучено В. Мойсеєва, І. Пилипіва.
«Південьсталь»: І. Бабичев. В. Мойсеєв, С. Панасюк (С. Артамонов, 70), П. Сидоренко, О. Васютич, Ю. Левашов (І. Панасюк, 72), І. Велютін (О. Кропівін, 80), О. Данилевич, В. Громов, О. Шмонін, О. Голубєв.
«Авангард»: І. Коваль, С. Греділь, М. Козоріз, І. Пилипів, Т. Гірший, Б. Риб'як, Ю. Широков, Ю. Мінько (В. Берездецький, 87), В. Тарас (В. Карпин, 46), Б. Пирч (А. Янів, 85)[6].
1-а зона[7]
| № | Команда | І | В | Н | П | М | О |
| 1. | «Нива» Бережани | 18 | 12 | 4 | 2 | 29-16 | 28 |
| 2. | «Підшипник» (Луцьк) | 18 | 11 | 4 | 3 | 35-10 | 26 |
| 3. | «Прилад» Мукачеве | 18 | 8 | 6 | 4 | 22-18 | 22 |
| 4. | «Зірка» Житомир | 18 | 8 | 3 | 7 | 21-24 | 19 |
| 5. | «Цукровик» Чортків | 18 | 8 | 2 | 8 | 24-26 | 18 |
| 6. | «Буревісник» Кам.-Поділ. | 18 | 7 | 4 | 7 | 19-22 | 18 |
| 7. | «Інтеграл» Вінниця | 18 | 7 | 1 | 10 | 27-30 | 15 |
| 8. | «Бистриця» Надвірна | 18 | 4 | 5 | 9 | 15-24 | 13 |
| 9. | «Емальпосуд» Чернівці | 18 | 5 | 2 | 11 | 21-34 | 12 |
| 10. | «Авангард» Дрогобич | 18 | 5 | 0 | 13 | 15-24 | 10 |
Білі футболки, білі або чорні шорти, білі гетри.
- Анатолій Веселовський (лютий - липень 1989 р.)
- Роман Русевич (липень - грудень 1989 р.)
- Ігор Пилипів (1983)
- Ярослав Дурибаба (1985-липень 1989)
- Хосе Турчик (липень-грудень 1989)
- Василь Берездецький
- Тарас Гірший
- Ігор Гіщак
- Степан Греділь
- Володимир Журавчак
- Василь Карпин
- Микола Козоріз
- Михайло Луців
- Віталій Малик
- Юрій Мінько
- Олександр Мулиндін
- Зенон Павлишак
- Анатолій Петрик
- Ігор Пилипів
- Богдан Пирч
- Роман Плісак
- Сергій Райко
- Богдан Риб'як
- Володимир Спориняк
- Володимир Тарас
- Юрій Широков
- ↑ а б Богдан Риб’як: «У футболі я себе не реалізував, але життя склалось успішно!». Дрогобицька Міська Рада (укр.). 27 липня 2023. Процитовано 29 вересня 2025.
- ↑ Люпа, Б. М.; Грисьо Я. А., Яремко І. Я. (2015). Хроніки львівського футболу. Т. 1 (друга половина ХІХ ст. – 1965 р.) (українська) . Львів: ЛА «Піраміда». с. 527. ISBN 978-966-441-414-9.
- ↑ Радянське слово (Дрогобич). - 1983. - 9 квітня.
- ↑ admin (19 лютого 2024). Хосе Турчик: «Вважаю себе романтиком Футболу» - Інтерв'ю. www.drobro.com.ua (укр.). Процитовано 29 вересня 2025.
- ↑ Радянське слово (Дрогобич). - 1986. - серпень-листопад.
- ↑ Дмитроца, М. М.; Борис Ю., Дмитроца С. (1994). Довідник-календар "Футбол" (українська) . Дрогобич: Футбольний клуб "Галичина". с. 26—27.
- ↑ УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика) (українська) . Архів оригіналу за 11.10.2016. Процитовано 07.09.2016. [Архівовано 2016-10-11 у Wayback Machine.]