Альтік'єро да Дзевіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альтік'єро да Дзевіо
Altichiero, crocefissione (dettaglio), basilica del santo, cappella di san felice, padova, 1376 circa.jpg
«Розп'яття». 1370 рік
Народився 1330(1330)
Дзевіо
Помер 1390
Верона
Національність італієць
Діяльність художник
Конфесія католицтво

Альтік'єро да Дзевіо (*Altichiero da Zevio, 1330 —†1390) — італійський художник, представник Проторенесансу, засновник Веронської школи живопису. Був вчителем Пізанелло.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в невеликому містечку Дзевіо, поблизу Верони. Про життя художника відомо мало. З 1364 року працював при дворі Кане делла Скале (Скалігер), володарі Верони. В 1360-х роках Альтік'єро брав участь в оздобленні палацу Скалігерів. Відомо, що художник разом з Якопо д'Аванцо у 1376 році розписав величними фресками капелу Сан-Феліче у великому соборі Св. Антонія (Падуя). Але щодо участі кожного з цих двох великих митців в розпису соборів між істориками та дослідниками італійської доренессансной живопису існують розбіжності. Вважають, що сім картин з історії святого Якова належать Дзевіо, який, імовірно, був старший Джакопо д'Аванцо і за стилем був послідовником школи, заснованої Джотто.

З кінця 1370-х років Альтік'єро да Дзевіо займався розписом капели святого Св. Георгія (капела Сан-Джорджо) на площі перед церквою у Падуї.

Найбільш значним творінням Альтік'єро да Дзевіо і Якопо д'Аванцо може вважатися розпис капели Сан-Джорджо в Падуї (близько 1377–1379 роки). Велика частина фресок даного циклу, присвячена легендам з життя святої Лючії, виконана Аванцо. Більш широке, ніж раніше, охоплення дійсності, майстерне для того часу рішення архітектурних фонів — міських вулиць і інтер'єрів, жива передача людських фігур і натовпу в «Страти святої Лючії», яскраві портретні зображення в сцені «Поховання святої Лючії» показують, що релігійна тема розкривається художниками в плані правдивого зображення життєвих подій.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Klaus Zimmermanns: Venetien — Die Städte und Villen der Terraferma, Seiten 196–198, Köln 2009, ISBN 978-3770143566