Дорош Андрій Юліанович
| Андрій Юліанович Дорош | |
|---|---|
| Народився | 9 травня 1948 Львів |
| Помер | 15 серпня 2009 (61 рік) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Місце проживання | Львів |
| Країна |  СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, мистецтвознавець |
| Alma mater | Львівський державний університет імені Івана Франка |
| Галузь | історія, мистецтвознавство |
| Заклад | Львівський палац мистецтв |
| Посада | головний мистецтвознавець |
| Батько | Дорош Юліан-Юрій Омелянович |
| Мати | Дорош (Хоркава) Стефанія Михайлівна[1] |
Андрій Юліанович Дорош (9 травня 1948, Львів — 15 серпня 2009, там само) — львівський історик, мистецтвознавець, колекціонер. Син Юліана Дороша.
Народився Андрій Дорош 9 травня 1948 року у Львові в родині відомого фотографа, мистецтвознавця Юліана Омеляновича та Стефанії Михайлівни Дорошів[1]. Після закінчення львівської середньої школи № 28 вступив на вечірнє відділення історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, яке закінчив у 1972 році[2].
Від 1967 року працював науковим співробітником Львівського музею українського мистецтва. У 1977 році перейшов працювати у Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, який згодом перетворився на Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Рівночасно, з відкриттям у 1996 році Львівського палацу мистецтв, де Андрій Дорош впродовж 11 років займав посаду головного мистецтвознавця. Співпрацюючи з видавництвом «Центр Європи» та низкою періодичних видань, Андрій Дорош в міру можливостей намагався впливати на хід мистецького процесу у Львові[2].
Помер 15 серпня 2009 року у власному помешканні у Львові[3]. Похований на 23 полі Личаківського цвинтаря[4].
Автор вступних статей до каталогів виставок творів С. Голінчака, А. Гончарук, О. Каменецької-Остапчук, П. Обаля, І. Фартух; розвідок у періодичних виданнях з питань історії та сучасних проблем архітектури й образотворчого мистецтва Західної України. Уклав альбом-каталог «Іван Крушельницький. Графіка» (2004). Автор книг «Подих італійського Ренесансу в Галичині» (2002), «Хресту твоєму: Твори Тараса Лозинського» (2006), а також путівника «Львів: Проходи не без задоволення і з мораллю» (2008)[4].
- ↑ а б Андрій Дорош. rodovid.org. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ а б Виставка сучасного мистецтва присвячена пам'яті відомого мистецтвознавця Андрія Дороша. museum-lh.lviv.ua. КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей». 27 травня 2020. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ Помер відомий львівський мистецтвознавець і колекціонер Андрій Дорош. zikua.tv. ZIK. 17 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- ↑ а б Андрій Байцар (25 липня 2019). Родина українських митців Дорошів і Винники. baitsar.blogspot.com. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- Ю. О. Бірюльов. Дорош Андрій Юліанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
- Проєкт «Міський медіаархів»: Добірка фотографій Андрія Дороша. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- Оксана Керик (26 березня 2009). «Білі плями» музеїв. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 5 травня 2023. Процитовано 1 травня 2023.
|
|
Це незавершена стаття про Львів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |