Дорош Юліан-Юрій Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорош Юліан Омелянович
Dorosh.jpg
Ю. Дорош. Львів, 1929
Ім'я при народженні Дорош Юліан-Юрій Омелянович
Народився 9 червня 1909(1909-06-09)
Жидачів
Помер 20 липня 1982(1982-07-20) (73 роки)
Львів
Поховання
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність фотограф, етнограф
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська
Роки активності 19281982
Жанр документалізм
Членство Пласт і Українське фотографічне товариство
Діти Дорош Андрій Юліанович

CMNS: Дорош Юліан-Юрій Омелянович у Вікісховищі

Юліа́н-Ю́рій Омеля́нович До́рош (9 червня 1909, Жидачів, нині Львівської області — 20 липня 1982, Львів) — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець. Член Українського фотографічного товариства.

Життєпис[ред. | ред. код]

Юліан Дорош народився 9 червня 1909 року в сім'ї австрійського митника у Жидачеві. Згодом батька було переведено на Тернопільщину, і дитинство Юліан провів у м. Копичинці. На початку 1920-х років родина Дорошів оселилася в Станіславі, де Юліан закінчив українську гімназію. Там він вступив до «Пласту», де вперше взяв до рук фотокамеру. З того часу Дорош веде фотолітопис пластунських таборів. Ю. Дорош належав до 11 куреня імені І. Мазепи. Член 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги», Великий Канцлер куреня, обозний мандрівно-сталого курінного табору влітку 1930 року. Член ОПК Львів (1929), підреферент світлин економічного реферату Верховної Пластової Команди (1928—1930), відзначений похвальним письмом (1930).

У 19271932 роках навчається на юридичному факультеті Львівського університету. Життєвий шлях Юліана Дороша був пов'язаний з Винниками. Тут, у родині дядька — письменника та педагога Антона Крушельницького, під час навчання на юридичному факультеті Львівського університету, мешкав Юліан Дорош (у родині своїх двоюрідних братів Івана та Тараса, синів письменника). У той час А. Крушельницький видавав журнал «Нові шляхи», довкола якого гуртувалися українські поети, художники-авангардисти, критики та архітектори. Цей період суттєво вплинув на світобачення та подальшу творчість Дороша. З тих часів починається його регулярна співпраця з багатьма львівськими українськими виданнями («Дні», «Життя і знання», «Кіно», «Світло й тінь», «Українські вісти»), крім того він веде рубрики фотолюбителя у пластових журналах «Вогні» і «Молоде життя», а також у газеті «Неділя», де він був співредактором.

Після виїзду родини Крушельницьких до радянської України у Дороша виникли проблеми з житлом і працевлаштуванням. Друзі запропонували йому роботу фотографа і перекладача в науковому «Товаристві прихильників Гуцульщини» з Варшави, яке щороку проводило збір етнографічного матеріалу в Карпатах. Саме матеріали, зібрані під час роботи у Товаристві, склали основу виставки «Наша Батьківщина у світлині» (1935 р.), організованої Українським фотографічним товариством у Львові.

Напередодні другої світової війни Ярослав Пастернак (знайомий з Дорошем ще з часів спільної роботи в УФОТО) проводив археологічні розкопки у княжому Галичі (Крилосі), які на його запрошення, знімав Ю. Дорош.

У 1939 році Ю. Дорош разом з О. Довженком і В. Софронівим-Левицьким, подорожував Карпатами (Косів, Кути, Криворівня). У Жаб'є знімали гуцульське весілля з подружньою парою, кіньми, пістолями і стрільбою.

Роки війни були для нього непродуктивними, він заледве зробив декілька сімейних фото.

З 1946 року починається новий період у житті майстра, який відзначився рядом творчих здобутків. У 1956—1965 роках Ю. Дорош — фотограф відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР. Учасник археологічних експедицій інституту. Його фотографії публікувалися в працях з археології, етнографії, народного мистецтва, експонувалися на трьох персональних виставках. Він влаштовується фотографом у Львівському історичному музеї, працює на кафедрі історії техніки Львівського політехнічного інституту, одним із перших у Львові опановує техніку кольорової фотографії.

У 1956 році за пропозицією І. Крип'якевича при відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР Ю. Дорош організовував фотолабораторію, в якій друкували ілюстрації до путівників, альбомів, книжок («Історичні проходи по Львову» та ін.).

На честь Юліана Дороша у 1993 році названа вулиця у Львові.

Творчий доробок Юліана Дороша[ред. | ред. код]

Найвідоміші фотографії[ред. | ред. код]

Перший успіх Дороша-фотографа — альбом із назвою «Субреферат світлин при Економічному Рефераті В. П. К. у Львові», датований 1928 роком. Містить він 44 світлини, що ілюструють З'їзд пластунів-абсольвентів 30.06.1928 року, жіночий та новацький табори у Підлютому, старшопластунський табір на Соколі та загальний вид Сокола у тому ж таки 1928 році, а також водний табір над Дністром.

Фільми[ред. | ред. код]

  • 1929 — «Свято молоді» (документальний фільм з життя Пласту).
  • 1933 — «Раковець» — документальний фільм
  • 1938 — «До добра і краси» — перший український повнометражний художній фільм в Західній Україні, знятий на Городенківщині та в м. Копичинці на кошти «Центросоюзу» та «товариства українських кооператорів». За своїм змістом він був рекламним роликом, що представляв українську галицьку продукцію. Авторами сценарію були Василь Софронів-Левицький та Роман Купчинський[2]. У головних ролях знялися соліст Львівського оперного театру з Волині Андрій Поліщук та Марічка Софіян-Лозинська — учасниця аматорського театру з Копичинців. Студія «Фото-фільм»[3].
  • 1938 — документальний фільм про похорон командувача УГА генерала Мирона Тарнавського. Згодом фільм удостоєно запису в книзі «Історія українського кіно» Любомира Госейка, виданої у Франції у 2001 році.
  • 1939 — незавершений фільм «Крилос» — історична розповідь про XII століття, навіяна розкопками храму в Галичі. Юліан Дорош розпочав зйомки кольорового фільму з життя України-Русі XII ст. (робоча назва «Крилос»), сценарій до якого написав Володимир Софронів-Левицький, а мистецтвознавець і художниця Ірина Гургула, за вказівками Ярослава Пастернака, спроєктувала одяг для персонажів фільму. На провідні ролі були запрошені співак з Волині Андрій Поліщук та аматорка з Копичинців Марійка Сафіянівна (Марічка Софіян-Лозинська). Проби фільму відбувалися улітку 1939 року в митрополичому саду архікатедри св. Юра у Львові.

Персональні виставки[ред. | ред. код]

Участь у фотовиставках[ред. | ред. код]

Книги та публікації[ред. | ред. код]

  • Книга «Підручник фотоаматора» (1931, Львів).
  • Книга «Побільшення» (Львів).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»Львів: 2007. — С. 20. — 76 с.
  2. Павло Кучерський, Оксана Лепак. Проєкт «Інтерактивний Львів»: пл. Шашкевича, 5 — кінотеатр (не діє). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021. 
  3. Котбулатова І. Історія кіно у Львові. 1896—1939 = Historia kina we Lwowie. 1896—1939. — Львів : Ладекс, 2014. — С. 24. — ISBN 978-966-8233-60-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]