Анфімов Олег Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анфімов Олег Георгійович
Народився 19 лютого 1937(1937-02-19)
Шахти
Помер 9 липня 2019(2019-07-09) (82 роки)
Країна  СРСР
Національність росіянин
Діяльність військовослужбовець, політик
Alma mater Ризький технічний університет
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів

Олег Георгійович Анфімов (19 лютого 1937(19370219), місто Шахти, тепер Ростовської області, Російська Федерація — 9 липня 2019, місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний і комуністичний діяч, секретар ЦК КП Латвії, міністр електротехнічної промисловості та приладобудування СРСР. Депутат Верховної Ради Латвійської РСР 11-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання в 1986—1989 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця.

У 1952—1956 роках — учень Новочеркаського електромеханічного технікуму Ростовської області.

У 1956 році працював слюсарем Ризького електромашинобудівного заводу.

У 1956—1959 роках — служба на Військово-морському флоті СРСР. Член КПРС з 1959 року.

У 1959—1964 роках — слюсар, майстер, старший майстер, заступник начальника цеху Ризького електромашинобудівного заводу.

У 1964—1967 роках — заступник голови заводського комітету профспілок, у 1967—1972 роках — голова заводського комітету профспілок Ризького електромашинобудівного заводу.

Закінчив Ризький політехнічний інститут без відриву від виробництва.

У 1972—1978 роках — заступник директора Ризького електромашинобудівного заводу з економічних питань.

Закінчив заочно Ленінградський інженерно-економічний інститут імені Тольятті.

У 1978—1980 роках — директор Ризького дослідного заводу засобів механізації Міністерства електротехнічної промисловості СРСР.

У 1980—1981 роках — директор Ризького електромашинобудівного заводу. У 1981—1983 роках — генеральний директор виробничого об'єднання «Ризький електромашинобудівний завод».

10 лютого 1983 — грудень 1985 року — 2-й секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

5 грудня 1985 — 3 вересня 1986 року — секретар ЦК КП Латвії.

18 липня 1986 — 27 червня 1989 року — міністр електротехнічної промисловості СРСР.

17 липня 1989 — 28 серпня 1991 року — міністр електротехнічної промисловості та приладобудування СРСР. 28 серпня — 26 листопада 1991 року — в.о. міністра електротехнічної промисловості та приладобудування СРСР.

З листопада 1991 року — на пенсії. Помер 9 липня 2019 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник. Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999. (рос.)