Ареал мінімальний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ареал мінімальний (англ. minimal area) — розмір пробної площадки, на якій зустрічаються практично всі види фітоценозу. Поняття поширене серед прихильників класифікації фітоценозів флористичної. Мінімальний ареал визначають за кривою «число видів — площа», на якій після різкого підйому вгору зазвичай відзначається точка перегину.

Подібного роду закономірності встановлюються емпірично і використовуються для виявлення площі опису спільноти, здатної репрезентативно представити його флористичну композицію в різних типах рослинності. Поняття «Ареал мінімальний» та його правомірність дискутується в літературі, і існує думка В. І. Василевича, що точка перелому на кривій взагалі відсутня і мінімальний ареал може бути встановлений тільки шляхом угоди[1].

Крім А. м. фітоценозу, званого А. м. аналітичним, існує поняття А. м. синтетичного, який дає підставу для встановлення вже не фітоценозу, а фітоценону, тобто тієї площі, на якій можуть проявитися ознаки будь-якого з синтаксонів (асоціації, спілки і т. д.). Притримок для встановлення синтетичного А. м. в літературі немає (ймовірно, навіть для нижчих синтаксономічних одиниць він вимірюється десятками і сотнями квадратних кілометрів). Аналітичний мінімальний ареал змінюється від декількох квадратних дециметрів (синузії лишайників і мохів) до сотень квадратних метрів (тропічні ліси).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Александрова В. Д. Классификация растительности. — Л.: Наука, 1969. — 275 с.
  • Василевич В. И. Количественные методы изучения растительности // Итоги науки и техники. Ботаника. — М.: ВИНИТИ, 1972. — Т. 1. — С. 7-83.
  • Марков М. В. Общая геоботаника. — М.: Высш. школа, 1962. — 450 с.
  • Полевая геоботаника / Под ред. А. А. Корчагина, Е. М. Лавренко, В. М. Понятовской. — М.; Л. — Игд-во АН СССР, 1964. — Т. 3. — С. 39-62.
  • Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. — 328 с.
  • Handbook of vegetation science. Ordination and classification of vegetation. / Ed. by R.H. Whittaker. — Hague: Dr. W. Junk B.V., 1973. — Pt. 5. — P. 717–726.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Василевич В. И. Количественные методы изучения растительности // Итоги науки и техники. Ботаника. — М.: ВИНИТИ, 1972. — Т. 1. — С. 7-83.