Асиміляція і дисиміляція приголосних в українській мові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Асиміляція (від лат. assimilatio — уподібнення) — це таке фонетичне явище, при якому відбувається артикуляційне уподібнення звуків один одному в межах слова чи словосполучення.

Дисиміляція (від лат. dissimilatio — розподібнення) — це таке фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подібних приго­лосних звуків у межах одного слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.[1]

Види асиміляцій приголосних[ред. | ред. код]

Асиміляція за дзвінкістю[ред. | ред. код]

Якщо за глухим приголосним іде дзвінкий приголосний, то попередній глухий одзвінчується. Під час артикуляції такого звука голосові зв'язки починають вібрувати.[2] Наприклад:

  • молотьба — [молод'ба]
  • вокзал — [воґзал]

Така асиміляція можлива і на стикові слів, особливо при швидкому темпі мовлення. Наприклад:

  • як же — [йаґже]
  • наш брат — [нажбрат]

Перед звуками [л], [р], [й], [м], [в], [н] подібна асиміляція відсутня. В українській мові також відсутня асиміляція за глухістю. Приголосні зберігають свою дзвінкість у кінці слова. На межі кореня й суфікса явище оглушення також відсутнє.

Кінцеві приголосні префіксів [ж], [д], [б] зберігають дзвінкість: мі[жп]ланетний, на[дх]одити, о[бк]ладинка.

Приголосний [з] у кінці префіксів та прийменників не повинен оглушуватися: ро[зх]итати, бе[зп]еречний, чере[зс]илу.

Асиміляція за місцем і способом творення[ред. | ред. код]

Ця асиміляція найбільш поширена в середині слів, менш на їхньому стикові. Артикуляція попереднього приголосного може повністю уподібнюватися артикуляції наступного (повна асиміляція) або частково (часткова асиміляція).[2] Наприклад:

  • безжурний — бе[ж:]урний
  • качці — ка[ц':]і
  • вітчизна — ві[ч:]изна
  • робиться — роби[ц':]я
  • умиваєшся — умиває[с':]я

Асиміляція за м'якістю[ред. | ред. код]

Передньоязикові [с], [з], [ц], [ ͡дз], [т], [д], [н], [л] уподібнюються за м'якістю м'яким цієї ж групи.[2] Наприклад:

  • дня — [д'н'а]
  • тління — [тлін':а]

Однак звуки [т], [д], [н], [л] перед звуками, які пом'якшуються лише частково — [р’], [к’], [г’], [м’], [б’], [в’], [ф’], [ш’], [ч’], [ж’], за м'якістю не асимілюються:

  • дряпати — [дра]пати
  • трьох — [тр]ох

Звуки ж [с], [з], [ц], [ ͡дз] пом'якшуються навіть перед легко пом'якшеними:

  • світ — [с'в']іт
  • свято — [с'в']ято

Звуки [р], [к], [г], [ґ], [х], [м], [б], [п], [в], [ф], [ш], [ч], [ж] у позиції перед м'якими не асимілюються.

Асиміляція за глухістю[ред. | ред. код]

Префікс або прийменник оглушується перед дальшим глухим приголосним; оглушення префікса з- перед глухими [к], [п], [т], [х] та [ф] на письмі передається написанням с:[3]

  • стиха — [ст]иха

Прийменник з перед названими глухими вимовляється тільки як с, але на письмі не змінюється:

  • з книги — [ск]ниги,
  • з хати -[сх]ати

Префікс і прийменник з перед іншими глухими приголосними оглушується також повністю, але в українській орфографії ніколи не замінюється на с:

  • з чого — [зч]ого —> [сч]ого -> [шч]ого,
  • зшити — [зш]ити — [сш]ити — [ш:]ити

Кінцевий дзвінкий приголосний [з] у прийменниках і префіксах типу без-, роз-також здебільшого оглушується перед дальшим глухим, хоч повний перехід у вимові не відбувається, особливо перед глухим [с]; на письмі зміна не передається:

  • розписка [роспи'ска]
  • безпечний [беиспе'чний]
  • але розсада [розса'да], безславно [беизсла'уно] і подібні

Дзвінкий приголосний [з] оглушується перед глухими [к], [т] у словах [н'íхт'і], [к'íхт'і], [лéхко], [вóхко] та похідних від них утвореннях.

Напрямки асиміляції приголосних[ред. | ред. код]

За напрямом розрізняють прогресивну і регресивну асиміляції.[4]

Прогресивна асиміляція[ред. | ред. код]

Прогресивною є асиміляція за умови, коли артикуляція попереднього звука впливає на артикуляцію наступного — і змін зазнає наступний звук.

Регресивна асиміляція[ред. | ред. код]

Регресивна асиміляція — це асиміляція, за якої артикуляція наступного звука впливає на артикуляцію попереднього — і змін зазнає попередній звук.[5] За сусідством звуків асиміляція буває контактною (суміжною) та дистактною. Якщо уподібнення звуків відбувається за всіма параметрами творення, то асиміляція називаються повною, якщо ж ні — то неповною.

В українській мові частіше відбувається саме регресивна асиміляція, коли дзвінкі шумні приголосні перед глухими втрачають голос, що в певних випадках позначається й на орфографії; тхнути, скривдити, спе­чений, сформований. У префіксах роз-, без- асиміляція не обо­в'язкова, наприклад:

  • розстелити [рос(с)теилйти]'
  • небезпечний [небеспечний]
  • безпідставно [бесп'ітстауно]

Види дисиміляцій приголосних[ред. | ред. код]

Дисиміляція виявляється у:

  • Зміні [кт] на [хт]: кгто — хто.
  • При творенні вищого ступеня по­рівняння прикметників [с], [зьк] змінилися на [шч] і [жч]: високий — вищий, низький — нижчий.
  • Зміні [чн] на [шн] у деяких давніх словах: мірошник, рушник (із ручьникг), а також рушниця, соняшник, сердешний.
  • Розподібненні двох однакових звуків при творенні інфінітива від коренів, що закінчувалися на [д], [т]. Унаслідок регресивної дисимі­ляції утворилося звукосполучення [ст]: плетти — плести, ведти — вес­ти, метти — мести, бредти — брести.[1]

Напрямки дисиміляції приголосних[ред. | ред. код]

За напрямом буває регресивна і прогресивна дисиміляції приголосних.[6]

Регресивна дисиміляція приголосних[ред. | ред. код]

Регресивна дисиміляція приголосних — це зміна попереднього звука під впливом наступного.

Прикладом регресивної дисиміляції є зміна кт у хт (кто→хто, трактор→трахтор): перший із двох зімкнено-проривних приголосних змінився на щілинний. Ця дисиміляція відбулась лиш в окремих словах, бо в мові маємо чимало слів і форм, де вона відсутня: лікті, пекти, волокти тощо. Також унаслідок регресивної дисиміляції звукосполука із зімкнено-щілинного та зімкнено-прохідного (чн) змінилася в сполучення щілинного із зімкнено-прохідним (шн):

  • ручьникъ→ручник→рушник,
  • мѣрочьникъ→мірочник→мірошник

Але в переважній більшості слів такої дисиміляції немає: ручний, нічний, річниця, точний, заочник.

Звукосполука кр таким же чином перетворилася на хр: крьстъ→хрест(і похідні:хрестити, хрещення, хрестини), а дт, тт — у ст: ведти→вести, плетти→плести.[6]

Прогресивна дисиміляція приголосних[ред. | ред. код]

Прогресивна дисиміляція приголосних — це зміна наступного звука під впливом попереднього.

Прогресивної дисиміляції зазнає другий із двох щілинних у звукосполуках шш і жш,які виникли внаслідок попередньої регресивної асиміляції с, з до ш при творенні форм вищого ступеня порівняння прикметників:

  • висший→вишший→виш-чий,
  • красший →крашший →крашчий,
  • близший→ближчий→ближчий,
  • вузший→вужший→ вужчий.[6]

Ступені сусідства дисиміляцій приголосних[ред. | ред. код]

За ступенем сусідства дисиміляція може бути суміжна, або контактна, тобто коли сусідні звуки розподібнюються (кто→хто,ручник→рушник), і несуміжна, або дистантна, коли розподібнюються звуки, розділені іншими(рицар→лицар, рибарство→рибальство).[6]

Значення асиміляцій і дисиміляцій приголосних[ред. | ред. код]

Явища асиміляції й дисиміляції приголосних звуків спри­яють підвищенню зручності вимови. Вони роблять її більш природною та милозвучною, збільшують рівень співочості. Крім то­го, вони допомагають краще зрозумі­ти ті позиційні й історичні зміни, які становлять фонетичну особливість української мови.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дисиміляція приголосних - Новий довідник: Українська мова. Українська література. Літературне місто (ru-RU). 20 липня 2012. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. 
  2. а б в Асиміляція приголосних звуків - СУЛМ - Мова - Каталог статей - Філолог України. filologukraine.ucoz.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. 
  3. Асиміляція за дзвінкістю. Pidru4niki. Процитовано 27 жовтня 2021. 
  4. Асиміляція приголосних, її різновиди. Асиміляція за дзвінкістю та глухістю.. linguistics-konspect.org. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. 
  5. 14 Регресивна асиміляція. StudFiles (рос.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. 
  6. а б в г Дисиміляція приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. sdamzavas.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. 

Література[ред. | ред. код]

  • Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О. Д. Пономарева. — 4-те вид. — К.: Либідь, 2008. — 488 с.