Аттика (периферія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Периферія Аттика

грец. Περιφέρεια Αττικής

Прапор
Периферія:
Аттика
Адм. центр Афіни
Найбільше місто Афіни
Країна Греція Греція
Регіон Decentralized Administration of Atticad
Межує з: сусідні адмінодиниці
Центральна Греція, Пелопоннес ?
Населення
 - повне 3828434
Площа
 - повна 3808,10 км²
Часовий пояс Східноєвропейський час
Дата заснування 2011
Губернатор Giorgios Patoulisd, Rena Douroud і Nikos Chardaliasd
Вебсайт www.patt.gov.gr
Код ISO 3166-2 GR-I

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Аттика

Периферія Аттика (грец. Αττική) — це адміністративний регіон Греції, що включає у себе усю метрополійну територію Афін, столиці Греції. Регіон має більші межі, ніж Префектура Аттики, що існувала до нього, та включає у себе більше територію, ніж історичний регіон Аттика.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Регіон розташовано на сході Центральної Греції (континентальна частина межує з одноіменною периферією), загальна площа складає 3808 км². Крім Афін включає в себе міста Пірей, Елефсін, Мегара, Лавріон та Марафон, а також малу частину півострова Пелопоннес. Також до складу регіону входять острови Саламін, Егіна, Порос, Ідра, Спеце, Кітера та Антикітера. В регіоні проживає понад 3,75 млн. осіб, 95% з яких є мешканцями метрополійної території Афін.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Регіон Аттика було створено у 1987 році після адміністративної реформи. До 2010 року він складався з 4 номів: Афіни, Західна Аттика, Пірей та Східна Аттика.

Відповідно до програми «Каллікратіс» було проведено реформування адміністративного поділу з перевизначенням та розширенням регіонів. З 1 січня 2011 року периферія є місцевою адміністрацією другого рівня. На початку спостерігачем за регіоном була "Децентралізована адміністрація Аттики", на сьогодні це орган місцевого самоврядування з владою та бюджетом, що можна порівняти з колишніми номами.

Регіно поділено на вісім підлеглих периферійні одиниці[1]

Головні громади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. текст закону програми «Каллікратіс» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 2 грудня 2016. (гр.)