Бабій Ольга Михайлівна

Ольга Михайлівна Бабій
Народилася	14 серпня 1955 (65 років); Коломия
Громадянство	СРСР → Україна
Національність	українка
Діяльність	журналістка, поетеса, письменниця, політична діячка
Alma mater	Київський державний університет ім. Тараса Шевченка
Заклад	Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина»
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Напрямок	Українська журналістка, поетеса. Заслужений журналіст України.
Посада	депутат
Партія	Політична партія «Наша Україна»
Премії	лауреатка обласних літературних премій
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бабій.

О́льга Миха́йлівна Бабі́й (* 14 серпня 1955, Коломия) — українська журналістка, поетеса. Заслужений журналіст України. Генеральний директор Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина».

Член Національної спілки журналістів України (1975), Національної спілки письменників України.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчила Коломийську середню школу № 1 імені Василя Стефаника, де отримала за успішне навчання золоту медаль (1972). Вищу освіту здобула на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ольга Михайлівна Бабій стояла біля витоків створення першого на Прикарпатті обласного телебачення. Людина неспокійної вдачі, цілеспрямована і творча, переконана, що найвище завдання в житті — добре зроблена робота, особливо та, яку любиш. У журналістиці працює з 1972 р. Пройшла шлях від позаштатного кореспондента Коломийської міськрайонної газети «Червоний прапор» до генерального директора Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина». У 1986 р. — разом з ліквідаторами Чорнобильської аварії на Житомирщині. Восени з однодумцями започатковує (в радянський час!) часопис нового типу — газету «Агро». Упродовж 1988–1989 рр. активно працює в організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка, осередків Народного Руху України. Освітлює перший фестиваль «Червона рута» у Чернівцях. Пише про перші демократичні вибори до органів місцевого самоврядування. У 1990 р. ініціює та створює перше обласне телебачення Прикарпаття «Галичина», яким керує беззмінно уже 25 років. Засноване першою демократично обраною обласною радою Івано-Франківщини, ОТБ «Галичина» стало прототипом суспільного телебачення.

Ольга Бабій — депутат багатьох скликань обласної та міської ради та провідний журналіст, працює як репортер, нарисовець, аналітик, бере інтерв'ю. Десятки репортажів присвячені Помаранчевій революції та Революції Гідності, освітлює події з Півдня України та зони АТО.

Творчість[ред. | ред. код]

Авторка публіцистичних нарисів, драматичних творів, статей.

Плідно співпрацює з товариством «Просвіта». У творчому доробку також ліричні вірші і драматичні поеми. Ольга Михайлівна — член Національної спілки письменників України, автор поетичних збірок «Мить на долоні» (1990), «Крізь простір і час» (2001), «Нерон» 2003, «Батурин» (2008, 2014).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Депутат Івано-Франківської обласної ради.

Була серед засновників перших осередків Товариства української мови, Народного Руху на Прикарпатті, Собору Духовної України. Активістка Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»^[1]. Очільниця редакції письменницького журналу «Перевал».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вийшла заміж за інженера-конструктора Степана Степановича Бабія, виховала двох доньок. Оксана — лікар, Уляна — юрист. У родині — п'ятеро онуків: Нестор, Северин, Устим, Емілія, Костянтин.

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008)
Орден княгині Ольги трьох ступенів (2001, 2005, 2016)
Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1998)
Лауреат обласних премій імені В. Стефаника, І. Франка та Б. Бойка.

Нагороджена орденом архістратига Михаїла УПЦ Київського патріархату та срібною медаллю Української греко-католицької церкви, відзнакою НСЖУ «Зірка української журналістики» та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Про фонд

Джерела[ред. | ред. код]

Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — Київ: Персонал, 2010.
http://logos-ukraine.com.ua/project/index.php?project=piued3&id=1369

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Про фонд

[1]