Балка Солоний Яр
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Балка Солоний Яр | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній стороні від села Бараниківка |
| • координати | 49°08′26″ пн. ш. 39°46′40″ сх. д. / 49.14056° пн. ш. 39.77778° сх. д. |
| Гирло | Деркул |
| • координати | 49°07′58″ пн. ш. 39°36′12″ сх. д. / 49.13278° пн. ш. 39.60333° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |
 УкраїнаЛуганська область |
| Довжина | ~13,23 км |
Ба́лка Соло́ний Яр (рос. Соленый Яр[1]; б. Соленый Яр[2]) — балка (річка) в Україні у Біловодському районі Луганської області. Ліва притока річки Деркулу (басейн Азовського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки приблизно 13,23 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,73 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,04[3]. Формується декількома балками та загатами[1]. Переважно на деяких ділянках балка пересихає.[3]
Розташування[ред. | ред. код]
Бере початок на південно-західній стороні від села Бараниківка. Тече переважно на південний захід понад селом Вітрогон, через північно-східну околицю села Новодеркул і впадає в річку Деркул, ліву притоку Сіверського Дінця.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У селі Новодеркул балку перетинає автошлях Т 1314[3] (автомобільний шлях територіального значення в Луганській області. Проходить територією Марківського, Біловодського та Станично-Луганського районів через Просяне (пункт контролю) — Марківку — Біловодськ — Широкий. Загальна довжина — 93,8 км).
- У минулому столітті на правому березі балки у селі Вітроган існували 1 газгольдер та 1 газова свердловина[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 18. Показаны территории: Харьковской губернии, Область Войска Донского
- ↑ а б Генеральний штаб // Біловодськ // Росія Ростовська область. Україна Луганська область // Система координат 1942 р.
- ↑ а б в https://www.google.com.ua/maps/@49.1255322,39.6185649,14.25z?hl=uk
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник гідронімів України – К.: Наукова думка, 1979. – С. 519
