Бегендяцька Пастіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бегендяцька Пастіль
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Розтоцько-Пастільська сільська рада
Код КОАТУУ 2120884002
Облікова картка Бегендяцька Пастіль 
Основні дані
Населення 206
Територія 12,11 км²
Густота населення 17,01 осіб/км²
Поштовий індекс 89041
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°51′46″ пн. ш. 22°30′23″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
239 м
Відстань до
обласного центру
48,9 км
Відстань до
районного центру
7,3 км
Найближча залізнична станція Великий Березний
Відстань до
залізничної станції
7,3 км
Місцева влада
Адреса ради 89041, с.Розтоцька Пастіль , тел. 32-2-23
Карта
Бегендяцька Пастіль. Карта розташування: Україна
Бегендяцька Пастіль
Бегендяцька Пастіль
Бегендяцька Пастіль. Карта розташування: Закарпатська область
Бегендяцька Пастіль
Бегендяцька Пастіль

Бегендяцька Пастільсело в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Населення 206 чоловік.

Село розташоване у гірській місцевості на лівому березі Ужа, на схід від Малого Березного.

Його назва має неоднозначне походження: Begengyát ї вважається особистим ім'ям, а Pásztély походить від слов'янської назви - пастух.

Село вперше згадується в 1602 році під назвою Begengyát Pasztely.

У 1773 році називалося - Begengyat Pasztely, 1782-1784 рр. Begengyátpásztély, в 1808 році Begengyat-Pásztély.

Назва села близько 1800 року - Березнянська Пастіль.

Храм св. арх. Михайла. 1798.

Дерев’яну будівлю св. арх. Михайла в доброму стані, з двома дзвонами, забезпечену всіма образами, згадують у 1751 р.

Нинішня церква збудована 1798 р. на новому місці; за способом будівництва нагадує муровані базилічні церкви, але зовні важко помітити, що споруда дерев’яна. Дахи вкрили бляхою поверх ґонту на початку 1960-х років, а в 1986 р. стіни оббили дранкою і заштукатурили. Лише нахил стін та їх певна кривизна вказують на те, що церква дерев’яна. Нава має аркові вікна, а п’ятигранний вівтар – маленькі квадратні. На північній стіні нави влаштовано двері, а до західних дверей приєднано щось на зразок захищеного коридору. Всередині бабинець відділено від нави лише двома колонами, стелі – плоскі. Гарно вирізьблено бароковий іконостас своєрідної форми, але ікони вже перемальовані. Настінне малювання виконав Й. Волосянський. Оскільки маленька барокова турня не була розрахована на вагу дзвонів, перед головним фасадом церкви поставили каркасну одноярусну дерев яну дзвіницю, за формою досить близьку до старих дзвіниць. Великий дзвін відлив Ф. Еґрі в 1923 р. Малий дзвін зберігся з часу спорудження церкви. Латинський напис на ньому свідчить, що відлили його в Пряшеві в 1803 р. майстри Пауль ПІміц та Франц Легерер. Нижче – нерозбірливий кириличний напис, очевидно, повторює латинський. Далі вирізано: “Белень А Б Пастель”. Кам’яний хрест коло дзвіниці поставлено в 1907 р. Біля церкви поховано в 1898 р. Івана Когута, який, як розповідають, мав відношення до спорудження (чи, може, облаштування) церкви. Вище та нижче церкви лежать купи каміння, завезеного в кінці 1930-х років для спорудження мурованої церкви.

Проект мурованої церкви вартістю 110 тисяч 387 чехословацьких корон виконав архітектор Е. Еґреші в 1938 – 1939 роках, але згодом почалася війна, а потім прийшла радянська влада і збудувати нову церкву не вдалося.