Безкислотний папір
Безкислотний папір — папір (картон) з ганчіркової макулатури чи хімічних деревних волокон або їхніх сумішей, оброблених реактивами, що нейтралізують кислотність. Такий папір забезпечує збереженість документів чи художніх творів протягом тривалого періоду.
Огляд[ред. | ред. код]
Дерево, яке використовується для створення паперу, містить лігнін, кислий склад, який змушує папір жовтіти і розвалюватися з плином часу, особливо при впливі щоденних елементів, таких як сонячне світло. З безкислотним папером лігнін був нейтралізований, тому кінцевий продукт витримує пожовтіння і витримує погіршення набагато краще, ніж звичайні паперові вироби. Значення водного екстракту такого паперу в одиницях pH становить 7,0 та більше.
Кислотна деревна маса стала звичним явищем наприкінці 19 століття, а у 1930-х роках Вільям Барроу (хімік та бібліотекар) опублікував звіт про погану збереженість кислотного паперу в бібліотеках[1]. У США рішення про використання довговічного паперу і обовязкове його застосування документів федерального та урядового значення прийняли у вигляді закону[2].
Безкислотний папір використовують для обгортання документів, що окисляються, для надійного упаковування виставкових об’єктів з надзвичайно чутливою поверхнею та як прокладки для друкованих видань, акварелей, картин[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cedzova, M. et al. (2006). Patents for Paper Deacidification. Restaurator: International Journal for the Preservation of Library and Archival Material, 27, 35.
- ↑ Омельченко М. Безкислотний папір (картон) // Українська архівна енциклопедія. – К., 2008. – С.173 – 174.
- ↑ Нові матеріали і технології в реставрації документів / Наталя. Паламар // Студії з архівної справи та документознавства. - 2000. - Т. 6. - С. 70-71