Битва при Ріволі
| Битва при Ріволі | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Італійська кампанія 1796—1797 | |||||||
 (Félix Philipoteaux, 1845) Наполеон в Битві при Риволлі (Félix Philipoteaux, 1845) | |||||||
| Координати: 45°34′00″ пн. ш. 10°49′00″ сх. д. / 45.5667000000277724325° пн. ш. 10.8167000000277777616° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Перша французька республіка
|
 Австрійська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Наполеон Бонапарт | Йозеф Альвінці Peter Vitus von Quosdanovich | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 23,000 | 28,000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| 3,200—4,500 | 12,000—14,000 | ||||||
Битва при Ріволі — одна із битв італійської кампанії Наполеона 1796—1797 років.
Історія[ред. | ред. код]
Передісторія[ред. | ред. код]
В листопаді 1796 року створена торік Директорія мала намір закінчити війну в Італії на більш-менш вигідних для себе умовах. Почались перемовини, але вони розбилися об один камінь — місто-фортецю Мантую. У вересні цього ж року австрійський граф, фельдмаршал Дагоберт фон Вурмзер опинився у облозі в цьому місті з більш ніж 18000 чоловік.
Опис битви[ред. | ред. код]
14 січня 1797 року п'ять австрійських дивізій під командуванням генерала Йозефа Альвінці атакували позиції Наполеона на висотах Ріволі, де перебували 30 000 солдатів з 60 гарматами. Під сильним натиском Бонапарт удав помилковий відступ і навіть запропонував перемир'я. Однак годинний перепочинок він використовував для перерозподілу своїх сил, після чого вщент розгромив противника. Особливо відзначився у битві генерал Андре Массена, який згодом саме за цей бій отримає від імператора Наполеона титул герцога Ріволійского[1].
Наслідки[ред. | ред. код]
В ході дводенного бою при Ріволі генерал Альвінці втратив 14 000 осіб, у тому числі 11 000 полоненими. Втрати французів склали 3200 чоловік. Поразка австрійців відкрила французам дорогу на Мантую, зайняту військами генерала Вурмзера. Осаджена фортеця протрималася до кінця січня, а вже 2 лютого 1797 року австрійський гарнізон, бачачи безглуздість подальшого опору, склав зброю. Капітуляція Мантуї фактично завершила завоювання Північної Італії французами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Харботл Т. Битвы мировой истории. М.: Внешсигма, 1993. С.385;
Джерела[ред. | ред. код]
- Boycott-Brown, Martin. The Road to Rivoli. Cassell; New Ed edition, 2002. ISBN 0-304-36209-3
- Chandler, David. Dictionary of the Napoleonic Wars. New York: Macmillan, 1979. ISBN 0-02-523670-9
- Rothenberg, Gunther E. The Art of Warfare in the Age of Napoleon. Bloomington, Ind.: Indiana University Press, 1980. ISBN 0-253-31076-8
- Smith, Digby. The Napoleonic Wars Data Book. London: Greenhill, 1998. ISBN 1-85367-276-9