Блайневонський металургійний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

51°46′37″ пн. ш. 3°05′21″ зх. д. / 51.77694° пн. ш. 3.08917° зх. д. / 51.77694; -3.08917

Блайневонський металургійний завод
англ. Blaenavon Ironworks
51°46′35″ пн. ш. 3°05′19″ зх. д. / 51.77650000002777375° пн. ш. 3.08876000002777795° зх. д. / 51.77650000002777375; -3.08876000002777795Координати: 51°46′35″ пн. ш. 3°05′19″ зх. д. / 51.77650000002777375° пн. ш. 3.08876000002777795° зх. д. / 51.77650000002777375; -3.08876000002777795
Тип Металургійний завод і музей
Галузь чорна металургія
Засновано 1789
Закриття (ліквідація) 1902
Причина закриття Моральний знос
Штаб-квартира Блайневон,
Уельс Уельс,
Велика Британія Велика Британія
Адреса North Street, Blaenavon, NP4 9RN[1]
Продукція чавун, ковке залізо, пізніше – сталь
Власник(и) Blaenavon Company
Холдингова компанія Cadwd
(сайт музею)
CMNS: Блайневонський металургійний завод у Вікісховищі

Блайневонський металургійний завод (англ. Blaenavon Ironworks) — колишній металургійний завод у місті Блайневон в Уельсі, Велика Британія. Працював у 1789—1902 роках. Деякий час був одним з найбільших металургійних заводів світу.

2000 року залишки заводу разом з іншими промисловими об'єктами навколо Блайневону було занесено до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Великій Британії під загальною назвою «Гірничопромисловий ландшафт Блайневона». З 1975 року об'єкт перебуває під державним захистом.

Історія[ред. | ред. код]

2 з 6 доменних печей, що колись працювали на заводі.

Залізну руду в районі Блайневона добували щонайменше з 1675 року, а можливо і раніше. Однак, територія до кінця 18 століття була майже незаселеною, тут вироблялася невелика кількість заліза.[2]

1788 року три підприємці — Т. Хілл, Т. Хопкінс і Б. Пратт побудували у Блайневоні залізоробний завод, на основі останніх досягнень у техніці і організації виробництва. 1789 року завод мав 3 доменних печі з паровими повітродувками і був другим за продуктивністю заводом в Уельсі і одним з найбільших у світі.[2] Вважається, що це був перший в світі (або, принаймні, у Великій Британії) металургії завод, де було побудовано відразу 3 домнних печі, розташованих одна поряд з іншою. До того будували лише 1 доменну піч для кожної залізоробної мануфактури.

До 1796 року продуктивність заводу становила 5400 т заліза на рік. 1812 року на заводі було 5 доменних печей, що виплавляли 14000 т чавуну на рік.[2] 1817 року на північ від заводу було побудовано гамарню Garn-Ddyrys Forge, де виплавлений на доменних печах чавун переплавляли на ковке залізо.

Біля заводу з'явилася велика кількість рудних і кам'яновугільних шахт, побудованих Блайневонською компанією (Blaenavon Company), перетвореною 1836 року на акціонерне товариство. Міграція населення з інших регіонів Уельсу, центральної Англії, Ірландії і Шотландії призвела до зростання населення у новому поселенні біля заводу і шахт.[2]

1860 року Blaenavon Company побудувала на південь від Блайневону новий сталеливарний завод, навколо якого виникло нове поселення під назвою Форджсайд (англ. Forgeside). Будівництво нового заводу у Форджсайд спричинило поступовий занепад заводу у Блайневоні.[2]

1878 року на Блайневонському металургійному заводі британський винахідник Сідні Джілкріст Томас разом зі своїм двоюрідним братом Персі Джілкрістом вперше у промислових масштабах провів виплавку сталі з фосфористих чавунів за своїм способом, який згодом отримав назву «томасівський процес».[2]

Завод було закрито 1902 року. Максимальна кількість доменних печей на ньому доходила до 6.[2]

Після закриття заводу, його територія протягом десятиліть була занехаяна. Багато цегляних будівель заводу, в тому числі і частина доменних печей, були розібрані для використання цегли у інших місцях.[2]

З 1975 року територія заводу перебуває під охороною держави як історична пам'ятка. 2000 року завод разом з іншими колишніми промисловими об'єктами навколо Блайневону було занесено у Список світової спадщини ЮНЕСКО.[2]

Опис[ред. | ред. код]

На території заводу залишилося 3 з 6 доменних печей. Збереглися також 2 ливарних двори та водонапірна баша, інші об'єкти інфраструктури і обладнання.

Посилання[ред. | ред. код]