Болотні араби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болотні араби
Кількість 500 000
Ареал Ірак Ірак 125 000—150 000
Близькі до: араби в Ірані, іракці
Мова Іракська арабська мова
Релігія шиїти, мандеї
Мудіф болотних арабів. Інтер'єр всередині

Болотні араби (араб. عرب الأهوار‎), маадани (араб. معدان‎) — жителі месопотамських боліт (маршів) на південному сході Іраку, вздовж кордону з Іраном.

Мова[ред. | ред. код]

Маадани говорять на іракському діалекті арабської мови. Традиційним одягом чоловіків є сауб і куфія, закручена у вигляді тюрбана. У складі різних племінних об'єднань, таких як Аль Бу-Мухаммад, Ферайгат, Шагбана, Бані Лам, маадани створили унікальну культуру, зосереджену на природних ресурсах маршів. Велика частина болотних арабів є мусульманами — шиїтами, хоча в болотах зустрічаються невеликі громади мандеїв, що говорять на арамейській мові [1].

Історія[ред. | ред. код]

Існую різні теорії щодо зв'язку мааданів з жителями Індійського субконтиненту або стародавніми шумерами. Але, здебільшого, культура мааданів має багато спільного з культурою пустельних бедуїнів, які прийшли в ці землі після падіння Аббасидського халіфату [2].

Як і в минулі часи, коли у месопотамських болотах знайшли притулок селяни-раби і кріпаки (див. Повстання зинджей), під час диктаторського правління Саддама Хусейна месопотамські болота стали притулком для противників чинної влади. Багато жителів цієї місцевості були переселені в інші регіони, коли після невдалого шиїтського повстання 1991 року водно-болотні угіддя було вирішено осушити. Це було зроблено для того, щоб позбавити болотних арабів їх традиційного середовища проживання і позбавити притулку ополченців.

Побут[ред. | ред. код]

Машуф болотних арабів

Традиційно у маадамів є громадська споруд мудіф, що виготовляється повністю з очерету. Однією із найважливіших свійських тварин, що утримують маадами, є індійські водяні буйволи.

Традиційним способом пересування маадамів по болотам є машуфи — довгі і вузькі дерев'яні човни, що приводяться в рух за допомого довгої жердини. Раніше також були популярні очеретяні човни, проте зараз вони використовуються переважно дітьми.

Дослідження[ред. | ред. код]

Антрополог та дослідник Тур Хеєрдал вивчав способи виготовлення човнів з рогозу для побудови свого корабля Тігріс. Згідно з спогадів Тура мааданів називали буйволятниками на відміну від арабів півночі — верблюжатників.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wilfred Thesiger, 1967, с. 127.
  2. Wilfred Thesiger, 1967, с. 100 -101.
  3. Хейердал Тур. Экспедиция «Тигрис» / Пер. Л. Л. Жданова. — М.: Физкультура и спорт, 1981. — 362 с.: ил.

Література[ред. | ред. код]

  • Wilfred Thesiger. The Marsh Arabs. — Penguin, 1967.