Болтівець Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болтівець Сергій Іванович
Народився 7 квітня 1956(1956-04-07) (62 роки)
Київ
Науковий ступінь доктор психологічних наук

Сергій Іванович Болтівець (народився 7 квітня 1956(19560407) в Києві) — український вчений у галузі психології, доктор психологічних наук (2005), кандидат педагоічних наук (1991), професор (2008).

Освіта[ред. | ред. код]

  • Закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького (1978),
  • здобувач Інституту педагогіки (1986–1991).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Основні місця роботи:

  • вчитель української мови та літератури середніх шкіл № 2, 97 м. Києва, санаторної школи-інтернату № 22 для дітей з психоневрологічними захворюваннями (1978–1982);
  • заступник директора з навчально-виховної роботи санаторної загальноосвітньої школи-інтернату № 22 м. Києва для дітей з психоневрологічними захворюваннями (1982–1989);
  • заступник директора з навчально-методичної роботи Київського міського інституту удосконалення вчителів, проректор з навчальної та наукової роботи Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка (1989–2000).
  • З 2000 — заступник директора з науково-експериментальної та організаційної роботи, головний науковий співробітник лабораторії вікової психофізіології Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України;
  • професор Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (з 2000).

Наука[ред. | ред. код]

Основні напрями наукової роботи: вікова психологія, педагогічна психологія, історія психології і педагогіки, андрагогіка, психогігієна навчання і виховання, соціальна психогігієна.

Тема кандидатської дисертації — «Особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах для дітей, що страждають на психоневрологічні захворювання». Тема докторської дисертації — «Теоретико-методичні засади педагогічної психогігієни».

Член редколегій наукових та науково-методичних журналів «Післядипломна освіта», «Практична психологія та соціальна робота», «Проблеми сучасної психології», «Психологія і суспільство», «Урок української», «Ринок праці та зайнятість населення», часопису для українського шкільництва «Жива вода».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Голова Всеукраїнського координаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми «Освіта дорослих України», що діє за сприяння Міжнародного інституту ціложиттєвого навчання ЮНЕСКО (2000),
  • член Європейської асоціації безпеки (European Association for Security) (2003).
  • Президент Всесвітнього педагогічного музею (2001),
  • Президент Українського фонду психогігієни (2003).
  • Член науково-методичної комісії з післядипломної освіти Міністерства освіти і науки України, член Фахової ради в галузі «Державне управління» Державної акредитаційної комісії України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Відмінник народної освіти УРСР (1992),
  • Відмінник освіти України (1996).
  • почесна грамота Академії педагогічних наук України (2002),
  • нагрудний знак МОН України «За наукові досягнення» (2006).

Посилання[ред. | ред. код]