Борок (урочище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борок
Пам'ятник Загиблим у роки ВВВ у Борку (Братська могила)
Пам'ятник Загиблим у роки ВВВ у Борку (Братська могила)
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Місто Глухів
Рада Глухівська міська рада
Тип ландшафту лісовий
Географічні координати 51°39′02″ пн. ш. 33°54′47″ сх. д. / 51.65056° пн. ш. 33.91306° сх. д. / 51.65056; 33.91306Координати: 51°39′02″ пн. ш. 33°54′47″ сх. д. / 51.65056° пн. ш. 33.91306° сх. д. / 51.65056; 33.91306
Мапа

Борок — урочище у південній частині Глухова в якому лише протягом декількох ночей в листопаді 1942 року нацисти розстріляли 820[1] схоплених людей похилого віку, жінок і дітей.[2]

Зараз Борок — це місце перепоховань жертв Другої світової війни (вже близько 2 тисяч)[3] та місце їх вшанування.

На південній околиці Борка стоїть скульптура українки, яка хлібом та сіллю зустрічає гостей Глухова.

Перезахоронення[ред. | ред. код]

Масштабні перезахоронення на меморіальному цвинтарі у Борку відбувалися у 1994, 1997, 2000, 2002 та 2010 роках.

Церемонія першого перепоховання

З 22 серпня по 4 вересня 1994 року асоціацією молодіжних об'єднань «Обеліск» у Глухові була проведена Друга вахта пам'яті. В результаті їх роботи в цей період було ексгумовано 1536 останків, виявлено 18 медальйонів, 14 з яких прочитано. 1 жовтня 1994 року відбулося перепоховання рештків, перше у Борку, аналогів яких в Україні не було. Всі перезахоронені — це замучені та розстріляні військовополонені (червоноармійці) та мирні жителі у період з 1941 по 1943 роки в таборі, який нацисти влаштували на території колишньої військової частини по вулиці Суворова. Зважаючи на те, що у цьому концтаборі загинуло більше 12 тисяч чоловік, ця акція набула державної ваги.

9 травня 1997 року в братську могилу було поховано останки ще 241 радянського воїна.

14 травня 2000 року в Борку поховані останки 12 воїнів, які загинули в боях за Глухів в серпні 1941.

Перепоховання 22 червня 2002
Схема меморіалу у Борку

22 червня 2002 року були перезахоронені останки солдатів виявлені поблизу сіл Деражня, Майське, Степне, Шатрище, Білиця Ямпільського району. На цій території проходили жорстокі бої, про що свідчать тисячі стріляних гільз, фрагменти шкіряної амуніції, пенали від гвинтівок, шматки піхотських сумок знайдених на цьому клаптику земної поверхні. Розпочиналася процесія з площі Рудченка, від меморіалу загиблих, далі прямувала до Районного будинку культури, де на бронетранспорт та лафет були встановлені 19 домовин з рештками 33 солдатів полеглих восени 1941 року, які вважались безвісти зниклими. На церемонії перезахоронення були шість Надзвичайних та Повноважних послів в Україні — Росії, Білорусі, Молдови, Киргизстану, Вірменії, Азербайджану, народні депутати, керівництво області та сусідніх з Глухівським районів, делегації з Харківської, Чернігівської, Полтавської областей України та Курської і Бєлгородської Російської Федерації.

22 червня 2010 року у Борку відбулося п'яте за рахунком перепоховання. Було перезахоронено рештки 25 (за іншими даними 23) радянських воїнів, загиблих під час невдалого контрнаступу в двадцятих числах вересня 1941 року на полях між Чернєвим, Перемогою, Семенівкою та Калюжним. Їх знайшли та вийняли з засипаних траншей члени пошукового загону «Обеліск». Пошуковцям вдалося встановити прізвища лише двох воїнів, чиї медальйони було знайдено на місці розкопок.

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятні знаки
Жертвам табору військовополонених.
Відкритий до першої церемонії
перепоховання
На місці перепоховання
1557 останків
В пам'ять загиблим у Другій Світовій війні
євреям Глухівщини
Відкритий 22 червня 2002 року
в день перепоховання останків воїнів,
які загинули в роки ВВВ

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Неофіційний сайт Глухова, Глухів в період німецько-фашистської окупації [Архівовано 27 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 25 листопада 2012)
  2. Історія Міст і Сіл, Глухів [Архівовано 2012-11-11 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 12 серпня 2012)
  3. За словами керівника глухівського пошукового загону «Обеліск» в інтерв'ю кореспондентам газети «Сумщина» (2010 рік)

Джерела[ред. | ред. код]

Друковані:

  • З виступу голови міської Ради Миколи Деркача на церемонії перепоховання жертв фашизму Вічна пам'ять, вічний покій // Народна Трибуна — 24 жовтня 1994 р.
  • Тетяна Бабинець Реквієм // Сумщина — 26 червня 2002 р.
  • Андрій Коваленко Шана Загиблим — урок Живим // Народна Трибуна — 26 вересня 2010 р.
  • Їх імена ти, Господи, знаєш… // Сумщина — 2 липня 2010 р.

Електронні: