Глухів

Глухів
Герб Глухова Прапор Глухова
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Сумська область
Район	Шосткинський район
Засноване	992 рік
Перша згадка	1152 рік
Магдебурзьке право	1644
Населення	▼ 33 548 (01.01.2017)
- повне	▼ 33 548 (01.01.2017)
Площа	83,74 км²
Густота населення	416,1 осіб/км²
Поштові індекси	41400—409
Телефонний код	+380-5444
Координати	51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д.
Висота над рівнем моря	166 м
Водойма	річка Есмань, річка Чернеча, Скоропадське озеро, Павлівське озеро, озеро Чернеча
Назва мешканців	глухів'я́нин, глухів'я́нка, глухів'я́ни
Міста-побратими	Свіштов (Болгарія) Криводол (Болгарія) Рильськ (Росія)
День міста	1 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Глухів
До обл./респ. центру
- фізична	105 км
- залізницею	250 км
- автошляхами	143 км
До Києва
- фізична	275 км
- залізницею	328 км
- автошляхами	306 км
Міська влада
Адреса	41400, Сумська обл., м. Глухів, вул. Шевченка, 6
Вебсторінка	Глухівська міськрада
Міський голова	Вайло Надія Олексіївна
Глухів у Вікісховищі Карта Глухів Глухів

Глу́хів (МФА: [ˈɦluxiu̯] ( прослухати)) — місто в Україні, на Сіверщині, Шосткинський район, центр Глухівської міської громади Сумської області. Розташований на річці Есмань. Площа міста — 83,74 км², населення — 35,8 тис. осіб (перепис 2001). Столиця Війська Запорозького впродовж 1708–1764 років та адміністративний центр Малоросійської губернії з 1765 по 1773 роки. Значний історичний осередок східного Полісся та театральний осередок України.

Глухівській міській раді підпорядковується село Сліпород, розташоване на південному заході від Глухова.

На початку третього тисячоліття пам'ятки стародавнього Глухова були повністю реставровані, що змінило його сучасний вигляд. У вересні 2006 року за підсумками всеукраїнського конкурсу серед населених пунктів України за найкращий благоустрій і підтримання громадського порядку місто було ушановане нагородою «Золотий Фенікс».

Назва

За однією з версій про назву «Глухів» є походження її від слів «глухий, глушина», тобто поселення в глухих, малонаселених місцях, непрохідних лісах і болотах. Однак, цей факт не підтверджений та легко спростовується так, як місцевість в околицях нинішнього Глухова була щільно заселена ще за часів епохи неоліту — бронзи (6000—2600 роки до н. е.). Пізніше сюди прийшли скіфи. До нашого часу збереглися залишки їх укріплених городищ, які розташовані неподалік від міста. Відштовхуючись від даних отриманих шляхом археологічних розкопок, вважається, що періодом становлення і розквіту скіфських городищ (мова йде про довготривалі поселення), був час переселення скіфів з Передкавказзя в Нижнє Придніпров'я, а потім і на північ — приблизно в VI ст. до н. е. І тоді скіфські племена, просунувшись до кордонів «Дикого Степу», дійшли до території нинішньої Сумщини.

В епоху Київської Русі та наступні століття Глухів був значним удільним містом Чернігівського князівства. Місто розташовувалося на стародавньому торговому та військовому шляху і знаходилось у сфері інтересів київських і чернігівських князів, які часто суперничали і ворогували між собою, і тому Глухів був ретельно укріплений. Тоді початкова назва «Глухів» отримала нове значення — «міцний, неприступний в обороні». Таким місто не раз поставало перед загарбниками протягом своєї багатовікової історії.

Географія

Розташування

Місто розташоване у північно-східній частині України, у межах найбільш низинної частини Українського Полісся, образ якого довершує річка Есмань на берегах якої розкинувся Глухів. На річці є кілька великих загат. Територія міста знаходиться в межах Воронезького кристалічного масиву, а саме на його південно-західному схилі. Тому тут присутні хвилясто-горбисті форми поверхні, складені переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами. Центр міста — це високий пагорб з крутими схилами.

Відстань до обласного центру (місто Суми) 143 км.

Координати міста: 51°40′29″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. Висота над рівнем моря: 166 м.

Площа міста 83,74 км², з них понад 20 км² — це площа забудованих земель.

Через північно-західну частину міста протікає річка Чернеча, яка впадає у річку Есмань.

Клімат

Метеостанція Глухів (23 вересня 2011)

На околиці міста розташована метеорологічна станція держкомгідромету України «Глухів», яка була створена у 1999 році. На станції ведуться спостереження та реєстрація кліматичних умов міста.

Клімат Глухова помірно континентальний, зими помірно холодні.

Середньодобова температура найхолоднішого місяця (січня) — 6,7 С°. Середньодобова температура найтеплішого місяця (липня) + 19,6 С°.

Середньорічна кількість опадів у місті склала 646,8 мм.

Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — у липні-серпні. У січні вона в середньому становить 4,4 м/с, у липні — 3,1 м/с.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, мінімальна вона у червні (64 %), максимальна ж — у грудні (89 %).

Клімат Глухова
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−2	−1	5	13	19	22	23	22	17	10	2	−1	10
Середня температура, °C	−7,7	−6,4	−1,1	7,9	14,9	18,0	19,2	18,2	13,0	6,6	0,6	−4,1	6,6
Середній мінімум, °C	−10	−9	−3	3	9	13	14	13	8	3	−1	−6	3
Норма опадів, мм	43	33	38	39	55	68	77	62	45	38	52	53	603
Джерело: Кліматичні дані Глухова на сайті«www.meteoprog.ua»

Ґрунти, рослинний і тваринний світ

Глухів знаходиться у південних межа зони мішаних лісів у східній частині Українського Полісся. Ґрунти зони дерново-підзолисті і болотні. Природну рослинність складають лісові, галявинні і болотні види. З лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і дубово-грабові (діброви). На початку XXI століття лісистість тут становить близько 30 %.

Для прилеглих до Глухова угідь, як і для всього Полісся, характерні типово лісові види тварини: сарна європейська, кабан дикий, вовк, лисиця звичайна, рись євразійська, куниця лісова, заєць сірий, вивірка звичайна, з птахів — тетерів, глухар, рябчик. Тут водяться такі коловодні ссавці як бобер та видра.

Екологічний стан

Ліси, лісові насадження, парки та сади займають значну частину території міста. На одного мешканця припадало в декількаразово більше площ зелених насаджень, ніж це передбачено міжнародними нормами (за якими цей показник має бути не меншим за 20 м²). Місто розташоване посередині зони хвойно-широколистих лісів.

Станом на 2005 рік забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами від транспортних засобів у місті становило 1,9 тони, що становить 3,8 % від загального показника області.

За підсумками 2009 року Глухів був визнаний, як місто з найчистішим повітрям в Україні.

Стан водних ресурсів міста характеризується як стабільний. У наш час сток шкідливих речовин до озер практично нівельований. В річці та озерах водиться різноманітна риба: карась, короп, лин, окунь; також є раки, змії, жаби та інше.

Історія

Середньовіччя

Глухів — одне з найдавніших міст України. Перша згадка про нього як про місто Чернігівського князівства зустрічається в Іпатіївському літописі за 1152 рік. Непрямі історичні джерела (церковна література) згадують місто під 992 роком, коли було створено Чернігівську єпархію й Глухів ввійшов до її складу. Першими поселенцями тут були сіверяни, які в цих лісових та болотистих місцях залишили після себе Глухівське городище — VI-VIII ст.

Першим відомим нам глухівським князем у 1247 році був Сімеон Михайлович, син чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Глухівським князям належали великі землі між Глуховом і Новосілем, а також землі на північ від Новосіля верхоріччям Оки з містами Мценськ, Бєлєв, Воротинськ, Одоєв (тепер Росія).

У середині XIII ст. Глухів захопили татаро-монголи.

У першій половині XIV ст. Литва приєднала Чернігівсько-Сіверську землю, куди входив і Глухів (існує припущення, що це могло статися 1320 року одночасно з підкоренням Великим литовським князем Гедиміном Києва та лівого берега Дніпра).

В 1352 році містом і краєм прокотилася смертоносна хвиля чуми. Мор на довгі роки перекреслив перспективи міста, перетворивши його в одне з багатьох поселень, які переходили від однієї держави до іншої.

1503 року місто увійшло до Московської держави.

За умовами Деулінського перемир'я 1618 року, Глухів відійшов до Речі Посполитої. Опісля Поляновського миру, за рахунок переселенців з Поділля, значно відновлений магнатом Олександром Пісочинським. У цей період він одержав Маґдебурзьке право.

Новий час

Внаслідок національно-визвольної війни 1648–1654 років Глухів одержав статус сотенного міста Ніжинського полку. У 1663–1665 рр. існував Глухівський полк на чолі з полковниками Кирилом Гуляницьким та Василем Черкащеницею.

У січні 1664 року польсько-татарська армія короля Яна II Казимира зазнала тяжкої поразки від російсько-козацького гарнізона Глухова.

8 лютого 1668 року московський воєвода Кологривов сповіщав із Глухова Шереметьєва, що з приходом до міста 1500 кінних і піших запорожців глухівці відразу ж почали радитися, як вигнати царських ратників. «Літопис Самовидця» про той 1668 рік засвідчує: «также и в Прилуці, Миргороді, Батурині воєвод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого и новгородского и стародубовского подостававши в замках приступами, запорозскіе козаки з мещан усіх побили».

У 1670 році в м. Глухів за універсалом гетьмана Дем'яна Многогрішного було засновано Глухівський Успенський монастир, що проіснував до 1930‑го року.

У XVIII ст. Глухів опинився в центрі найважливіших історичних і політичних подій, пов'язаних із Північною війною (1700–1721). А політичний відхід гетьмана Івана Мазепи від російського царя Петра І спонукав останнього на перенесення столиці з Батурина до Глухова, що був на межі з кордонами тогочасної Росії. Під тиском царя Петра новим гетьманом обрали Івана Скоропадського.

Пам'ятна монета НБУ — «Глухів», з серії «Гетьманські столиці»

Глухівський період в історії Гетьманщини

У період з 1708 по 1764 рік, опісля знищення Батурина, місто було столицею Гетьманщини й стало резиденцією українських гетьманів. Це так званий Глухівський період в історії Гетьманщини. Початково, через недовіру до козаків, гарнізон складався з російських військ.

Дмитро Яворницький в одній із своїх праць наводить рядки із довідки, складеної як відгук на прохання запорожців 1746 року до імператриці Єлизавети Петрівни про пожалування їм артилерії: «лиття артилерії виробляють лише малоросійські козаки, у місті Глухові, під наглядом військової генеральної канцелярії на їхньому власному кошті» (рос. литье артилерии производят только малороссийские козаки, у городе Глухове, под смотрением войсковой генеральной канцелярии на их собственном коште).

У лютому 1750 року на старшинській раді у Глухові гетьманом Лівобережної України обрали Кирила Розумовського.

А наприкінці 1763 р. було ухвалено складену Кирилом Розумовським і старшиною записку «Про відновлення старовинних прав Малоросії». У відповідь Катерина II усунула К. Розумовського з посади гетьмана та передала управління Україною другій Малоросійській колегії, «щоб вік і ім'я гетьманів зникло, ні токмо б персона, котра була зведена в тоє достоїнство».

Після ліквідації гетьманської держави в 1764 році з частини Лівобережної України була створена 1765 року Малоросійська губернія з адміністративним центром у Глухові.

Саме в цей час, влітку 1765 року, до України прийшла картопля, коли до Глухова з Петербурга надіслали інструкцію про вирощування земляних яблук, тобто картоплі, а восени — 12 пудів насіннєвої картоплі.

Глухів у 19 столітті. Вулиця Києво-Московська

Після скасування полкового й сотенного поділу (1782) Глухів став повітовим містом.

Замість козацьких військових сотень 1784 року сформували Глухівський карабінерський полк (з 1796 р. — кирасирський). Глухівські кирасири відзначились у французько-російській війні 1812 р., особливо в битві за Шевардинський редут під Бородіном.

1813 року полк нагороджено Георгіївськими штандартами з написом «За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.»

У 40-ві роки XIX ст. Глухів, завдяки розташуванню на головному шляху між Києвом і Москвою, зайняв ключові позиції в торговій справі. Місто стало центром хлібної торгівлі всієї Лівобережної України.

У другій половині XIX століття починається архітектурне й культурне відродження міста в основному коштом місцевих меценатів, перш за все відомого українського цукрозаводчика Миколи Артемовича Терещенка. Глухів стає найкращим повітовим містом Чернігівщини.

У 1895 році до міста була прокладена залізниця, що поліпшило економічне становище міста, його зв'язок з іншими районами України та Росії.

Глухів увійшов в історію не лише як столиця Гетьманщини, а й як визначний культурний центр. 1730 року з ініціативи гетьмана Данила Апостола в місті було створено Глухівську співочу школу, у якій навчалися Г. Сковорода, композитори М. Березовський та Д. Бортнянський, майбутній фаворит імператриці Єлизавети Петрівни О. Розумовський, старший брат гетьмана К. Розумовського. Навчання в Глухівській школі тривало 2 роки. Крім співу, учні опановували гру на музичних інструментах, зокрема на бандурі, скрипці, цимбалах. Вихованці школи потрапляли до кращих хорів та оркестрів імперії та придворних капел Петербурга. А композитори Бортнянський та Березовський працювали в Італії й зробили значний внесок в італійську музичну культуру.

Новітній період

З осені 1910 р. 175-й піхотний Батуринський полк прибув на квартирування до Глухова. Спочатку підрозділи розміщувались здебільше у найманих приміщеннях. Тим часом у південному передмісті Глухова, що мало назву «Солдатська Слобідка», для потреб полку розпочалось будівництво казарм. Ще у травні-серпні 1910 р. чернігівським губернським правлінням та міською владою були затверджені креслення та кошториси на побудову казарм. Всього було зведено три будівлі: дві з них — триповерхові, одна — одноповерхова.

25 грудня 1917 почалася Українсько-більшовицька війна. 30-тисячна російська армія під проводом В. Антонова-Овсієнка чотирма групами вирушила з Гомеля та Брянська в Україну в напрямах Чернігів-Бахмач, Глухів-Конотоп, Харків-Полтава-Лозова. 19 січня 1918 року Брянська група захопила Глухів.

З 1920-х років — місто стає окружним та районним центром Новгород-Сіверського округу.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 768 жителів міста. Тоді, 1932 року, у місті було створено історичний архів, метою якого було впорядкування архівних матеріалів та поширення науково-дослідної роботи. А у грудні 1938 року відбулася передача архівів до НКВС..

300 років Гетьманської столиці

У роки Другої світової війни, з 7 вересня 1941 по 30 серпня 1943 року, Глухів був окупований німецькими військами. Саме тут був створений партизанський загін, очолюваний П.Кульбакою, який входив до легендарного з'єднання під командуванням С. А. Ковпака. 30 серпня 1943 року в ході Чернігівсько-Прип'ятської операції радянські війська відвоювали місто. Найменування Глухівських отримали 70-та гвардійська стрілецька дивізія, 226-та стрілецька дивізія, 23-тя танкова бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву. З цього приводу 1 вересня в Глухові святкується День міста.

Глухів був відбудований протягом 1943–1950 рр. У 1950-х рр. у місті розвинулася харчова, легка, переробна промисловість та нові галузі: електротехнічна, машинобудівна, електронна. В цей період населення Глухова стрімко зростає.

На початку 1960-х років у місті створюється військова частина. А вже 1 січня 1962 року заступив на бойове чергування перший 668 ракетний полк (в / ч 54294), позивний «Інтеграл», озброєний ракетним комплексом Р-14.

На початку 70-х років почалося активне будівництво нового мікрорайону на території колишнього садового господарства «Трофимів сад».

Вихід України зі складу СРСР ознаменувало закриття великих підприємств міста та орієнтацію на культурну спадщину.

1992 року на державному рівні Глухів відзначив своє тисячоліття.

1994 року в місті створено Державний історико-культурний заповідник.

З приходом нового століття в Глухові починається капітальний ремонт комунального господарства та реставрація історико-культурних об'єктів.

6 листопада 2008 року місто відсвяткувало 300 років з дня проголошення його столицею Гетьманщини та Лівобережної України.

17 вересня 2010 року у рамках міжнародного автопробігу на ретро автомобілях, який відбувався за маршрутом Санкт-Петербург — Москва — Київ, Глухів відвідали президенти України та Росії, Віктор Янукович і Дмитро Медведєв.

У жовтні 2016 року Глухів став місцем постійної дислокації 16-го батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади сухопутних військ України.

Населення

У 1897 році в місті проживало 14828 мешканців (7115 чоловіків, 7713 жінок), з них: 58,1 % українці, 25,9 % євреї, 15,0 % росіяни, 0,2 % поляки, 0,2 % німці, 0,2 % білоруси.

На початок XX століття (1904 рік) в Глухові євреї становили 33 відсотки.

Динаміка чисельності населення

Згідно з переписом населення 1959 року у Глухові проживало 22962 мешканці (10060 чоловіків, 12902 жінки).

Населення міста у 1989 році становило 35869 мешканців (16512 чоловіки, 19357 жінок). Національний склад населення станом на цей рік:

• Українці 29233 особи, або 81,5 %
• Росіяни 6098 осіб, або 17 %
• Білоруси 143 особи, або 0,4 %
• Євреї 143 особи, або 0,4 %
• Інші національності 252 особи, або 0,7 %

Станом на 2001 рік, згідно з офіційними даними Всеукраїнського перепису, чисельність населення міста склала 35 768 осіб. З них більшість — українці, наступні за чисельністю — росіяни.

Динаміка населення

XVII ст.	XVIII ст.	1859	1897	1925	1939	1959	1989	2001	2007	2008	2009	2010	2011	2017
4 тис.	8 тис.	11 464	14 828	19 тис.	25 тис.	22 962	35 869	35 768	35 349	35 748	35 469	35 263	35 115	33 548
	▲	▲	▲	▲	▲	▼	▲	▼	▼	▲	▼	▼	▼	▼

Згідно з даними облуправління статистики, переломним моментом у демографічному розвитку міста став проміжок часу між 1955 та 1989 роками. Населення Глухова на 1 серпня 2011 року становило 35 115 осіб і в порівнянні з 1989‑им роком воно, відповідно, зменшилося на 2,1 %.

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Глухівською міською радою, яка входить до складу Сумської області України. Також, окрім Глухова, міській раді підпорядковується село Сліпород, що розташоване на південному заході від міста.

Міський голова — Вайло Надія Олексіївна . Секретар міської ради — Васянович Людмила Григорівна. Депутатські фракції Глухівської міської ради восьмого скликання : Фракція «Наш край» (9 осіб), фракція «Слуга народу» (5 осіб), фракція «Сила і честь» (3 особи), фракція «ВО Батьківщина» (2 особи).

Економіка

Вхід до «Зернозаготівельного заводу»

До 1991 року в місті була розвинена машинобудівна, легка та харчова промисловості. Найбільшими підприємствами міста були — відкриті акціонерні товариства: «Завод агрегатних вузлів»; «Завод засобів обчислювальної техніки»; «Електропанель»; «Глухівська текстильна фабрика»; «Глухівський хлібокомбінат»; «Глухівський маслосирзавод»; «Глухівський м'ясокомбінат»; «Глухівтехволокно»; «Сател» (найбільшвідомий Глухівський завод за радянських часів); завод продовольчих товарів та інші підприємства.

Розвиток ринкових відносин у 1990-ті роки дав поштовх для виникнення в місті нових підприємств: заводу автопричепів, науково-виробничої фірми «Модуль», МП «Мобус», приватних підприємств малого бізнесу. Зараз в місті також діють: «Зернозаготівельний завод»; «Асфальтовий завод»; «Глухівтехволокно»; «Глухівський хлібокомбінат»; "Глухівський завод «Електропанель», що входить до складу концерна Укрросметал (5 червня 2010 заводу виповнилося 50 років).

Торгівля та сфера послуг

Центральний ринок міста

Глухів має давні традиції торговельного осередку Лівобережної України. До кінця XVIII ст. купці з далеких і ближніх країв цілий рік заповнювали восьмитисячне місто своїми товарами. Двічі на тиждень на базарах і тричі на рік на великих ярмарках у Глухові можна було купити що завгодно. У XIX ст. тут відбувалися вже чотири рази на рік ярмарки, де продавалися великі партії зерна, худоби, шкіри, вовни, дьогтю, льону, тканин, ремісничих виробів та інше. Виторг на такому ярмарку становив 300 тис. рублів. До 30-х років ХХ ст. ярмарки проводилися на «Ярмарковищі». Сюди приїздили люди з кількох районів. Майстри з с. Шатрище, тоді Середино-Будського району привозили гончарний посуд у великому асортименті та жаростійку цеглу «шатрінку» для подів і перекатів російських печей. У продажу у великій кількості було домотканне полотно й сукно, можна було купити всілякі чекмені, свитки, кожухи, самокатанні валянки, ялові чоботи, худобу, зерно, борошно, крупи та ін. На ярмарку обов'язково були каруселі, але найбільше дітей цікавили маківники.

Зараз велику частину торгівлі та сфери послуг складає роздрібна торгівля, представлена міськими ринками й складами, гуртова — мережами магазинів, та ресторанний бізнес — декілька ресторанів і численні бари. Готельні послуги надають готелі «Європа», «Озерний», «Гетьманський двір», «Победа» та «Постоялый двор».

Транспорт

Автомобільний транспорт поширений на всій території Глухівського району. Особливе значення мають дороги з твердим покриттям, які проходять через більшість сіл. Основні магістралі такі: Київ — Москва М02E101; Глухів — Курськ E38; Глухів — Суми Р44, яка далі продовжується до Харкова, Глухів — Орел E381, Глухів — Тросна E391.

У Глухові працює автобусна станція та автопарк, який здійснює пасажирські перевезення Глухівським районом, а також до міст Суми, Харків, Полтава, Київ, Курськ, Орел, Шостка, Конотоп тощо. Є також п'ять служб радіотаксі.

У 2008‑му році вперше був запроваджений рух маршрутних таксі. Наразі перевезення містом здійснюється за сімома маршрутами.

У місті працює залізнична станція — Глухів.

Також є аеродром, який у 2010‑му році частково відновив роботу. На літаку Ан-2 можна здійснювати політ над містом.

Медицина

Глухівська центральна районна лікарня

У 1879 році в місті відкрито безкоштовну лікарню Святої Єфросинії. Будівля була побудована на кошти братів Федора та Миколи Терещенків на пам'ять матері Єфросинії Григорівні й розміщувалася на Києво-Московській вулиці. На її утримання бра́ти виділяли щорічно 2 % від свого прибутку. У наші дні будівля лікарні — КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Глухівської міської ради.

Зараз медичне обслуговування мешканців міста забезпечує Глухівська центральна районна лікарня, у якій працює 150 лікарів та 587 працівників середнього медичного персоналу. 13 лікарів мають вищу категорію, 35 — першу. Із середнього медичного персоналу мають категорію 226 осіб, з них вищу — 28, першу — 25.

Також у Глухові знаходиться 3-тя обласна спеціалізована психіатрична лікарня, яка складається з 4 відділень: психіатричне відділення № 1, психіатричне відділення (чоловіче) № 2, диспансерне відділення (амбулаторне приймання хворих), відділення неврозів.

Освіта

Дошкільна, шкільна та позашкільна освіта

Дошкільна освіта міста представлена дитячими садками. В Глухові їх налічується 6: Журавка (Адреса: Пушкіна вул., 80), Зірочка (Адреса: Терещенка вул., 19), Ромашка (Адреса: Інститутська вул., 48), Світлячок (Адреса: Ковпака вул., 4а), Фіалка (Адреса: Суворова вул., 69), Чебурашка (Адреса: Вознесенська вул., 21).

Глухівська ЗОШ I—III ст. № 1

Учні міста й району можуть навчатися в 7 загальноосвітніх закладах Глухова: Глухівська ЗОШ I—III ст. № 1, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 2, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 3, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 4, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 5, Глухівська ЗОШ I—III ст. № 6, а також Глухівський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Позашкільні заклади освіти Глухова:

• дитяча музична школа;
• школа юних техніків;
• школа мистецтв;
• автошкола для водіїв (ДОСААФ).

Заклади спеціальної та вищої освіти

Також в місті діють Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка та педагогічний коледж при університеті, Глухівський коледж СНАУ, медичне училище, професійно-технічне училище.

Значний вклад в науку вносить колектив Глухівського науково-дослідного інституту луб'яних культур.

Культура

Районний будинок культури

Вперше в Україні в Глухові було започатковано аматорські вистави при дворах можновладців на свята, зокрема на Масницю, у 1730-ті в Глухові, у палаці І. Миклашевського.

Краєзнавчий музей (колишнє Дворянське зібрання — пам'ятка архітектури та містобудування, 1811 рік — кінець XIX століття)

Зараз у місті знаходиться низка музеїв, серед них:

• Міський краєзнавчий музей;
• Народний музей двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака;
• Народний історико-педагогічний музей Глухівського національного педагогічного університету;
• Музей Миколи Івановича Жужоми Глухівської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів ім. М. І. Жужоми;
• Музей історії євреїв Глухівщини;
• Виставка археологічних знахідок при Національному державному історико-культурному заповіднику «Глухів».

Музична культура

У 1738 році у місті була відкрита спеціальна музична школа.

Нині в Глухові діє народний камерний хор духовної музики міського палацу культури, керівником якого є Кобзар Е. Н.

Релігія

Духовно-просвітницький центр Глинської пустині

Найбільшу кількість парафій у Глухові має Українська православна церква Московського патріархату, вони належать до Конотопсько-Глухівської єпархії. Існує також 14 інших релігійних громад та один чоловічий монастир. Відбудовуються та реставруються старовинні храми.

У місті присутні два «Дома Євангелія» — Церква Євангельських Християн-баптистів та один «Зал Царства Свідків Єгови» і будинок П'ятидесятників.

Спорт

Біатлоніст Сергій Седнєв

Глухів має всі ресурси для розвитку як професійного, так і аматорського спорту. Проте перш за все на професійному рівні місто славиться своїми біатлоністами, боксерами та важкоатлетами. Тут народився неодноразовий переможець першостей та Чемпіонатів України з біатлону Сергій Седнєв та чемпіон світу з жиму штанги лежачи Микола Колтаков.

Вихідці з міста беруть активну участь у численних Всеукраїнських універсіадах та змаганнях з волейболу, футболу, боксу та інших видів спорту. У Глухівському коледжі СНАУ щорічно проводиться міжнародний турнір з волейболу пам'яті чемпіона Європи та світу Костянтина Реви, на який приїжджають команди з різних куточків України та Росії.

У місті є стадіон «Дружба», на якому грає футбольний клуб «Спартак Глухів», тут проходять спортивні заходи, зокрема й серед інвалідів. Є також декілька міністадіонів зі штучним покриттям.

У Глухові щорічно проходять змагання з судномодельного спорту. У місті є багато спортзалів, працює багато спортивних гуртків.

Архітектура та пам'ятки

У XVIII ст. Глухів був своєрідною містобудівною лабораторією, де розроблялись і втілювались різні проєктні рішення. Відбулось розпланування фортеці і обнесення центру міста земляними валами бастіонного типу з чотирма брамами. Для тогочасного гетьмана Скоропадського був збудований дерев'яний двоповерховий палац. Поряд була Анастасіївська церква. В межах бастіонів були: дівочий монастир, Михайлівська церква із дзвіницею, Миколаївська церква (єдина тогочасна пам'ятка, що збереглася) — (всі — кам'яні); Святодухівська церква (в районі Радіонівки), Церква Різдва (на Веригіно), Спасо-Преображенська церква, собор Святої Трійці — (всі — дерев'яні). Всі ці споруди були зафіксовані на кресленні від 1724 року іноземного інженера на ім'я Валлен (Wallin), що перебував на російській службі.

Проте пожежа 1748 року значно пошкодила місто, а також усі дерев'яні церкви і помешкання.

Відбудова міста почалась, коли гетьман Кирило Розумовський з дозволу імператриці Єлизавети запросив у місто архітектора Андрія Квасова (1720? — після 1770). Під керівництвом Квасова, який став генеральним архітектором Глухова, місто було відновлене з урахуванням нових вимог аристократично налаштованого гетьмана. Були збудовані: палац для К.Розумовського, припалацова церква, театральна зала для опер, бібліотека, два пансіонати для «благородного малоросійського шляхетства» та багато іншого. А після скасування гетьманства при Катерині ІІ військовий генерал-губернатор П. О. Рум'янцев-Задунайський домігся в імператриці дозволу на побудову в Глухові Малоросійської колегії на три поверхи, одного з найкращих у місті.

Але нова пожежа в серпні 1784 року знову спустошила місто.

Єврейське кладовище

До середини XIX ст. значної забудови місто не зазнало, а всі нові будівлі були другорядними. Проте нового поштовху до створення шедеврів подарував Глухову меценат М. Терещенко. За його кошти в місті було побудовано одну з перлин Сумської області — Трьох-Анастасіївську церкву, чоловіче училище, жіночу гімназію, учительський інститут та багато іншого.

Пам'ятки архітектури і пам'ятники міста

Зображення герба міста на одному з будинків

Відкриття пам'ятника Ніколі Терещенку в Глухові, 23 серпня 1909 року

До історико-архітектурних пам'яток Глухова належать:

• Миколаївська церква — головна споруда Радного майдану, у якій наставляли на гетьманство Д.Апостола та К.Розумовського, а раніше виголосили анафему І.Мазепі. Є пам'яткою історії та архітектури національного значення, 1693–1695;
• Трьоханастасіївська церква (1884—1897) — споруджена завдяки місцевим меценатам братам М. Л. та Ф. А. Терещенкам.
• Спасо-Преображенська церква (1765) — тетраконховий храм;
• Вознесенська церква — збудована в 1767 році архітектором А. В. Квасовим та перебудована у 1811 році;
• Міський краєзнавчий музей розташований у будинку колишнього Дворянського зібрання і є пам'яткою архітектури XIX ст., (1811 рік);
• Київська брама міської фортеці — пам'ятка історії, архітектури та містобудування XVIII ст., (1766–1769 роки);
• Архітектурний ансамбль на Києво-Московській вулиці («стометрівка») — на місці якого знаходилася будівля другої Малоросійської Колегії, збудована за проєктом архітектора А. Квасова в 1768—1782 роках

У місті встановлено низку пам'ятників, зокрема: композиторові Д. Бортнянському та М.Березовському (скульптор — Інна Коломієць), Пам'ятний знак та пам'ятник Тарасові Шевченку, а також, загиблим солдатам у роки Другої Світової війни і багато інших.

Не далеко від Глухова (14 км) знаходиться Свято-Різдва Богородиці Глинська Пустинь — чоловічий монастир (ставропігійний).

Пам'ятки природи

На північно-західній околиці Глухова створено заказник місцевого значення Чернечі джерела. Здавна вони славляться як цілющі. За переказами, був у цій місцевості монастир, тому й річечка, яка протікає в мальовничій долині, називається Чернечою. А про лікувальні властивості тутешньої води слава поширилася далеко за межі Глухівщини. Тож не мілів потік вірян та мирян, які вирушали сюди з усіх усюд з молитвою на вустах і непереборним бажанням припасти до життєдайної вологи. Кілька років тому у цьому святому місці за підтримки підприємств, організацій міста й району, приватних підприємців, небайдужих жителів було зведено й освячено храм-каплицю, встановлено хрест, облаштовано купальню та споруджено східці й містки для зручного доступу до цілющої води. Сюди приходять поодинці, родинами, дружними колективами. Але не задля гучного відпочинку (правилами, які прикріплено на видному місці, забороняється галасувати), а для того, щоб у молитві просити в Бога здоров'я й благополуччя.

Див. також

• Дендропарк Глухівського держлісгоспу

Видатні люди

Див. також: Категорія:Персоналії:Глухів.

• У Глухові народились і здобули початкову музичну освіту в музично-співацькій школі видатні діячі світової музичної культури, засновники хорового співу українські композитори XVIII ст. Максим Березовський і Дмитро Бортнянський. Є припущення, що в ній навчався великий український філософ і поет Григорій Сковорода. Співак Головня Гаврило Матвійович.
• З містом тісно пов'язані імена священників-просвітників: Данила Туптала (Дмитра Ростовського) — автора «Четьї-Мінеї», духовного наставника гайдамацького повстання Мельхиседека Значко-Яворського, професора Київської академії Данила Нащинського, що познайомив Європу з творами Феофана Прокоповича.
• Тут народились: ботанік і фармаколог Г. Ф. Соболевський, медик і громадський діяч П. Рощинський, український письменник, педагог та етнограф І. Г. Кульжинський (1803–1884), який навчав М.Гоголя і Є.Гребінку в Ніжинській гімназії, російський державний діяч канцлер О.Безбородько, відомий дипломат А.Розумовський, український живописець, педагог, директор Петербурзької академії мистецтв А. П. Лосенко (1737–1773), композитор Ю. О. Шапорін, астрофізик і радіоастроном Й. С. Шкловський, психіатр О. І. Ющенко, економіст М. Б. Гуревич, історик В. О. Романовський, технолог Андрій Малченко, гігієніст, мікробіолог та імунолог Степан Васильович Коршун художники К. М. Ломикін та М. І. Мурашко, археолог М. В. Сібілов, актриса Ада Роговцева, журналіст, науковець і громадський діяч Є. Д. Онацький (1894 — 1979), вчений-мовознавець К. М. Тищенко, авіаконструктор О. Д. Карпека, освітянка Л. В. Тихоненко, вчений-механік М. М. Філоненко-Бородіч, меценатка В. Н. Ханенко, футболіст Р. В. Луценко, історик, музеєзнавець, журналіст С. М. Єсюнін, журналіст, краєзнавець В. В. Бубнов, історик української та російської філософії, бібліограф Я. М. Колубовський, підполковник Армії УНР Янов Микола.
• Мосципанов Максим Климентович, архітектор, добудовував в Глухові Троїцьку церкву і дзвіницю після смерті А. Квасова.
• З Глуховом пов'язане життя дослідника української старовини, голови управління у справах мистецтва і національної культури в уряді П. Скоропадського П. Я. Дорошенка (1857–1919).

Випускники ЗВО м. Глухова

• У закладах освіти Глухова навчались: український історик Я. М. Маркевич, художник Г. І. Нарбут, поет В. І. Нарбут (1888–1904), український історик мистецтва Ф. Л. Ернст (1891–1942), дослідник Криму М. Л. Ернст (1889–1956), історик, другий президент Української академії наук М. П. Василенко, ботанік Г. М. Висоцький, геній світового кіномистецтва О. Довженко

• Асмаковський Микола Михайлович (псевдо «Морті») (1997—2022) — український військовий, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, в 2020 році закінчив Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка.
• Бережний Віталій Дмитрович (2001—2022) — український військовий, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року.
• Володченко Микола Герасимович — військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР.
• Короткий Валерій Миколайович (* 1937) — український лікар-хірург, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України.
• Кравець Артем Олексійович (нар. 02.01.1996) — заслужений юрист України, переможець багатьох настільних ігор.
• Пластун Богдан Ігорович (1995—2022) — український військовий, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, в 2017 році закінчив Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка.
• Реп'ях Станіслав Панасович (* 1938) — український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч, літературний критик, перекладач та журналіст.
• Скоренцов Валерій Анатолійович (1987-2022) - майстер спорту України з панкратіону, майстнр спорту міжнародного класу з військово-спортивного багатоборства, український військовий, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, в 2013 році закінчив Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка.

У Глухові збереглося старовинне єврейське кладовище, де похований прогресивний єврейський письменник-просвітитель і педагог Лазар Цвейфель (1815—1888).

Загиблі у російсько-українській війні

2014-2021

1. 24 червня 2014, Приходько Олексій Олегович (нар. 1992, мешкав у м. Ромни; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
2. 12 липня 2014, Ткаченко Олександр Григорович (нар. 1970, мешкав у м. Суми; повний кавалер ордена «За мужність»).
3. 29 грудня 2014 Абрютін Сергій Миколайович (нар. 1983 у с. Ходине на Глухівщині, навчався в Глухівському СПТУ-31; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
4. 12 лютого 2015, Комаров Олексій Миколайович (поховали у м. Глухів, де живуть його батьки; лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня).
5. 2 березня 2017, Вознюк Олександр Олегович (навчався у Глухівському НПУ ім. О. Довженка; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
6. 17 грудня 2018, Гребенюк Олексій Михайлович (1987 закінчив Глухівське СПТУ-15; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
7. 13 квітня 2020, Лазаревич Олексій Миколайович (уродженець Глухова, технік 1-ї мінометної батареї 16 ОМПБ 58 ОМПБр. Похований у Глухові на Усівському кладовищі).

2022

1. 24 лютого 2022, неподалік Глухова — Герой України Несольоний Михайло Михайлович (нар. 1988 у Харківській області).
2. 24 лютого 2022, неподалік Глухова — Герой України Івашко Андрій Олександрович (нар. 1980 у Кролевці).
3. 24 лютого 2022, неподалік Харкова — Громадський Олег В'ячеславович (очолював 16-й окремий мотопіхотний батальйон «Полтава» протягом 2015—2017 років, з 2016 року у Глухові)).
4. 24 лютого 2022, біля Олешків Херсонської області — Свіргун Ольга Анатоліївна (нар. 1988 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
5. 24 лютого 2022, поблизу м. Щастя Луганської області — Чалий Віталій Володимирович (нар. 1976 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
6. 7 березня 2022, під Києвом — Бережний Віталій Дмитрович (нар. 2001 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
7. 9 березня 2022, біля села Лукашівка Чернігівської області — Подставка Євгеній Іванович (нар. 1984 у с. Полошки Глухівського району; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
8. 9 березня 2022, біля села Лукашівка Чернігівської області — Приходько Максим Анатолійович (нар. 1984 у с. Некрасове Глухівського району).
9. 12 березня 2022, біля села Грабівка Чернігівської області — Максимович Олександр Володимирович (нар. 1978 у Глухові).
10. 13 березня 2022, поблизу м. Щастя Луганської області — Абрамчук Віталій Васильович (нар. 1983 у Глухові).
11. 18 березня 2022, під Києвом — Короткий Анатолій Михайлович (нар. 1968 у с. Обложки Глухівського району; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
12. 21 березня 2022, під Черніговом — Вашук Олександр Миколайович (нар. 1980 у Глухові); кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
13. 1 квітня 2022, під Черніговом — Ковальчук Євген Володимирович (нар. 1992 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
14. 25 квітня 2022, на Харківщині — Дорошенко Віталій Миколайович (нар. 1992 у с. Обложки Глухівського району; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
15. 6 травня 2022, під Попасною на Луганщині — Максимов Микола Валерійович (нар. 1987 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня.
16. 10 травня 2022 — Ступаченко Олександр Олександрович (нар. 1986 у Глухові; медаль «Захиснику Вітчизни»).
17. 10 травня 2022, на Луганщині — Єременко Володимир Олексійович (нар. 1962 с. Кучерівка Глухівського району).
18. 16 травня 2022, біля с. Студенок — Поповченко Олександр Володимирович (нар. 1978 у Глухові; кавалер ордена «За мужність» III ступеня).
19. 1 червня 2022 — Сердюк Олександр Олександрович (нар. 1981 у Глухові).
20. 2 червня 2022 — Тищенко Ігор Володимирович (нар. 1998 с. Дунаєць Глухівського району).
21. 30 липня 2022 — на околицях міста Бахмут Донецької області — Щербаков Денис Сергійович (нар. 1996 у Глухові).
22. 6 серпня 2022 — поблизу м. Бахмут Донецької області Демченко Олександр Іванович (нар. 1987 у с. Сваркове Глухівського району).
23. 7 серпня 2022 — у м. Бахмут Донецької області Авраменко Юрій Олександрович (нар. 1993 у с. Білокопитове Глухівського району).
24. 8 серпня 2022 — Жуль Олександр Володимирович (нар. 2000 у с. Чернево Глухівського району).
25. 29 серпня 2022 — у Запорізькій області — Антоненко Сергій Миколайович (нар. 1988 у Глухові).
26. 14 вересня 2022 — біля с. Кленове Донецької області — Шалуханов Михайло Ілліч (нар. 1972 у Глухові).
27. 25 вересня 2022 — біля м. Красногорівка Донецької області — Манжос Андрій Миколайович (нар. 1976 у Шостці).
28. 29 вересня 2022 — біля смт Ямпіль Донецької області — Білевич Ігор Володимирович (нар. 1971 у Шостці).
29. 10 жовтня 2022 — на Харківщині — Сидоренко Володимир Євгенович (нар. 1977 в с. Уздиця Глухівського району).
30. 6 листопада 2022 — поблизу м. Бахмут Донецької області — Васильченко Олександр Миколайович (нар. 1978 у Глухові).
31. 9 листопада 2022 — поблизу м. Бахмут Донецької області — Шалбаєв Сергій Жаксиликович (нар. 1969 в с. Уздиця Глухівського району).
32. 13 листопада 2022 — поблизу м. Бахмут Донецької області — Мітін Юрій Олександрович (нар. 1985 у Глухові).

2023

1. 5 січня 2023 — у результаті нещасного випадку в пункті тимчасової дислокації свого підрозділу — Грудінін Дмитро Миколайович (нар. 1989 у Глухові).
2. 8 січня 2023 — навчальний полігон на Чернігівщині — Кириченко Павло Олександрович (нар. 1996 у Глухові).
3. 8 січня 2023 — біля Мар'їнки Донецької область — Литвиненко Олег Ігорович (нар. 1998 у с. Чернево Глухівського району).
4. 18 січня 2023 — поблизу с. Водяне Донецької області — Заярний Анатолій Володимирович (нар. 1987 у с. Усок Ямпільського району, похований у м. Глухів).
5. 22 січня 2023 — поблизу с. Новоселівка Друга Покровського району Донецької області — Веретьонник Ігор Олексійович (нар. 2001 у с. Слоут Глухівського району).
6. 27 січня 2023 — поблизу с. Іванівське Бахмутської міської громади Донецької області — Нечипоренко Максим Олександрович (нар. 1996 у м. Глухів).
7. 6 лютого 2023 — помер у Бердичівській міській лікарні — Юрченко Володимир Віктрович (нар. 1987 у смт Шалигине Глухівського району).

Медіа

У сучасному Глухові продовжує розвиватися мережа ЗМІ — як друкованих, так і електронних

Друковані медіа

Обласні та регіональні суспільно-політичні періодичні видання міста: «Неделя», «Глухівщина», «Глухов», «Данкор-Глухів», «Курьер + ТРК Глухов».

Є своя друкарня в Глухівському національному педагогічному університеті, де виходять у широкий загал видання в галузі «Педагогічних наук».

Електронні медіа

Глухів знаходиться у розрахунковій зоні території мовлення 6 всеукраїнських радіостанцій та 1 місцевої (УКВ1 і УКВ2):

№	Название	Частота
1	Хіт FM	91.20 МГц
2	Радіо НВ	101.90 МГц
3	Радіо ТКС (в ефірі радіостанція UA: Радіо «Промінь» (21 год/добу))	102.5 МГц
4	UA: Радіо Культура	105.30 МГц
5	UA: Радіо «Промінь»	106.90 МГц
6	Перець ФМ	107.30 МГц
7	Перший канал Національної радіокомпанії України	107.80 МГц

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Райффайзен банк Аваль

У місті поштові послуги представляють такі компанії: філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта», Нова Пошта, Делівері

У Глухові 5-значні телефонні номери. Код міста 05444 . Основний та єдиний оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком».

Послуги стільникового зв'язку тут надають чотири оператори: Київстар, Vodafone, Інтертелеком та lifecell. У 2008 році компанії ввели в повному обсязі телефонні системи цифрової комутації. Місто має покриття 3G та 4G мобільного зв'язку.

Банківська система представлена 4 філіями та відділеннями: «Райффайзен Банк Аваль», відділення ВАТ «Державний ощадний банк України», СФ «ПриватБанк», Megabank

Цікаві факти

Скарби Павла Полуботка в Глухові

Павло Полуботок незадовго до своєї смерті переправив значну частину своїх коштів золотом до Англії. Іншу частину скарбів Гетьман заховав у надійному місці, і саме Глухів дослідники впевнено називають цим місцем. За одним із переказів, у 50-х роках 19 століття під час будівництва кам'яного будинку родиною Терещенків, робітники натрапили на чавунну дошку чи двері, яку зараз схильні називати скарбом, за рахунок якого родина й стала багатою. Проте, за іншою версією, скарби на території міста зберігаються й досі.

Вулиця Глухівська у Рильську

Вулиця Глухівська

За назвою міста Глухів у багатьох містах України та ближнього закордону є або була Глухівська вулиця: у Києві, Чернівцях, Макіївці, Москві, Пермі, Ногінську, Вічугі, Єгор'євську. А в Рильську Глухівську вулицю за радянської влади було перейменовано на Урицького.

Галерея

Меморіал «Алея слави»	Меморіал загиблим у війні 1941–1945 років. Площа Рудченка	Каплиця біля Спасо-Преображенської церкви	Вознесенська церква	Глухівська ЗОШ I—III ст. № 2

Київська брама	Києво-Московська вулиця «стометрівка»	Універмаг	Глухівська ЗОШ I—III ст. № 6

Глухівська митниця	Пам'ятник М. Березовському	Водонагнітна вежа	Українка	Пам'ятник загиблим у роки Другої світової війни 1939—1945

Джерела

• Бажан О. Г. Глухів [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 121. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Неофіційний сайт міста Глухова, hlukhiv.com.ua [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.] (Перевірено 16 серпня 2011)
• Сайт Верховної Ради України, Облікова картка м. Глухів Сумська область^{[недоступне посилання з липня 2019]} (Перевірено 16 серпня 2011)
• Місто на кордоні [Архівовано 13 листопада 2011 у Wayback Machine.]

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
• Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998.
• ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973; Ткаченко В. К. Глухів. Х., 1974; Белашов В. И. Глухов — забытая столица гетманской Украины. К., 1992; Глухів і Глухівщина в історії українського національного відродження. К., 1999.
• Г. Г. Леонтьева, В. О. Тюленева Географія рідного краю // загал. освіт. школа — «Ромео», 2000. — стор. 76.
• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. С.-Петербургъ, 1890—1907.
• Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины. — Х.: Прапор, 1989.

Посилання

• Глухів [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 251. — 1000 екз.
• Розклад руху автобусів в місті Глухів [Архівовано 30 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 16 серпня 2011)
• Розклад руху автобусів в місті Глухів на сайті «Сумиоблтрансу» (Перевірено 16 серпня 2011)
• Сайт глухівського дельтапланерного клубу «Авіакомпанія» [Архівовано 7 лютого 2012 у WebCite] (рос.) (Перевірено 16 серпня 2011)
• Карта Глухова [Архівовано 7 лютого 2012 у WebCite] (Перевірено 16 серпня 2011)
• Телерадіокомпанія «Глас»,, Фільм про Храми Глухова [Архівовано 7 лютого 2012 у WebCite] (Перевірено 16 серпня 2011)
• YouTube, Маловідома Україна. Глухів [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.] (Перевірено 16 серпня 2011)
• YouTube, Звільнення Глухова 1943. Є що згадати [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (Перевірено 28 серпня 2011)
• YouTube, Глухів — Свій крок до незалежності [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] (Перевірено 20 жовтня 2011)