Бруновський Бруно Карлович
| Бруновський Бруно Карлович | |
|---|---|
| рос. Бруновский Бруно Карлович | |
| Народився |
3 лютого 1900 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
13 листопада 1938 (38 років) поселення Заболоченний, Сусуманський район, Магаданська область |
| Alma mater | Петербурзький університет |
| Галузь | геохімія |
| Заклад | Державний радієвий інституті[ru] |
| Науковий керівник | Володимир Вернадський |
| Вчителі | Вернадський Володимир Іванович |
Бруно Карлович Бруновський — російський геолог та геохімік. Учень Володимира Вернадського. Репресований у СРСР.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Петербурзі, в сім'ї бухгалтера торгового дому російського й іноземного лісу й фанери «Роберт Дітлер». Родина німецького походження. Закінчивши гімназію, 1919 року переїхав з родиною до селища Селіжарово, де викладав хімію у школі. 1921 року познайомився з Володимиром Вернадським. У 1922 році повернулися до Петрограда, де Бруновський почав працювати в Державному радієвому інституті[ru], заснованому Вернадським. Паралельно у 1923 році вступив до ЛДУ як вільний слухач, але диплома так і не отримав. Вернадський призначив його керувати радіобіологічним відділенням новоствореної Біогеохімічної лабораторії у тому 1928 році.[1]
Заарештований уночі проти 11 березня 1938 року.[2] Вернадський писав листи прокурору Вишинському, вимагав звільнити доброго спеціаліста. Але 1942 року в його листах з'являється згадка, що нібито Бруновський утопився при аварії пароплаву, який перевозив в'язнів у Сибіру.[3]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Восени 1922 року брав участь в експедиції на Туя-Муюнський радієвий рудник[ru].[1]
На запрошення геохіміка Олександра Ферсмана очолив у Мінералогічному музеї АН СРСР[ru] рентгенівську лабораторію, для якої в Німеччині було замовлено рентгенівський апарат з чотирма конденсаторами-барабанами на 200 кВ. У лабораторії, окрім Бруновського, працювала Олена Полікарпівна Мещерикова. Консультував Бруновського британський піонер рентгеноструктурного аналізу Джон Бернал. В лабораторії використовували метод порошкової дифракції, а також вирощували монокристали для аналізу дифракції. Бруновському вперше в СРСР вдалося розшифрувати структуру складних речовин: осмірідію та катаплеїту.[4]
Наукові праці[ред. | ред. код]
Автор близько 30 наукових публікацій, у тому числі закордонних.[1]
- Шубников, А. В., & Бруновский, Б. К. (1928). О пиезоэлектричестве аморфных и кристаллических тел в электрическом поле. Известия Российской академии наук. Серия математическая, (4), 367—374. (рос.)
- Бруновский, Б. К., & Кунашева, К. Г. (1930). О содержании радия в некоторых растениях. Докл. АН СССР (Vol. 20, p. 537).
- Б. К. Бруновский. О концентрации радиоактивности в живых организмах. Труды Биогеохимической лаборатории. Т. I. Л: Изд-во Академии наук, 1930. 78 с. (с. 75-78) (рос.)
- Звягинцев, О. Е., & Бруновский, Б. К. (1932). Об осмистом иридии. Изв. ин-та по изучению платины АН СССР, (9), 31.
- Б. Бруновский. Концентрация радия организмами .Труды Биогеохимической лаборатории. Т. II. Л: Изд-во Академии наук, 1932. 121 с. (с. 9—26)(рос.)
- Бруновский, Б. И., & Кунашева, К. Г. (1935). Некоторые данные относительно содержания радия в растениях и водах. Труды Биогеохимической лаборатории, 3., с. 31 (рос.)
- Бруновский, Б. К., & Кунашева, К. Г. (1936). ИССЛЕДОВАНИЕ РЯСКИ И ВОДЫ НА СОДЕРЖАНИЕ РАДИОАКТИВНЫХ ЭЛЕМЕНТОВ ТОРИЕВОГО РЯДА. В сб.:«Академику ВИ Вернадскому к пятидесятилетию научной и педагогической деятельности:», Изд-во АН СССР.
- Антипов-Каратаев, И. Н., Бруновский, В. К., & Роде, А. А. (1937). Химическое и рентгенографическое исследования коллоидных фракций некоторых почвенных разностей СССР. Почвенный поглощающий комплекс и вопросы земледелия». М., Изд-во ВАСХНИЛ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Он не может быть заменен никем... // Природа. — 1991. — Вип. 9. — С. 126-128. Архівовано з джерела 2 липня 2018. Процитовано 1 липня 2018.(рос.)
- ↑ Современные тенденции развития биогеохимии, Тр. Биогеохим. лаб., М.: ГЕОХИ РАН, 25, 2016: 35-36, ISBN 978-5-905049-15-6, архів оригіналу за 2 липня 2018, процитовано 1 липня 2018
{{citation}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка)(рос.) - ↑ ЮДОВИЧ Я.Э. РАЗГНЕВАННЫЙ ВЕРНАДСКИЙ: ЛИРИЧЕСКИЙ ЭТЮД. УРАЛЬСКИЙ ГЕОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ, № 6 (108), 2015. С. 60-71. ISSN: 2219-1208(рос.)
- ↑ Лаборатория кристаллохимии минералов имени академика Н.В.Белова. Группа рентгеноструктурного анализа. ИГЕМ РАН(рос.)