Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг
нім. Burkard Freiherr von Müllenheim-Rechberg
Народився 25 червня 1910(1910-06-25)
Шпандау[d], Шпандау, Берлін, Німецька імперія[1]
Помер 1 червня 2003(2003-06-01) (92 роки)
Герршинг, Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[1]
Країна  Німеччина
Діяльність дипломат, автор, офіцер
Галузь військово-морські сили[2] і дипломатія[2]
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна
Роки активності з 1929
Титул барон
Посада ambassador of Germany to Jamaicad, ambassador of Germany to the Democratic Republic of the Congod і ambassador of Germany to Tanzaniad
Військове звання Корветтен-капітан
Рід Müllenheimd
Батько Walter-Sigelin, Freiherr von Müllenheim-Rechbergd[3]
Мати Maria von den Brinckend[3]
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН

Барон Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг (нім. Burkard Freiherr von Müllenheim-Rechberg; 25 червня 1910, Шпандау — 1 червня 2003, Герршинг) — німецький офіцер, дипломат і письменник, корветтен-капітан крігсмаріне (1 лютого 1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з аристократичної сім'ї Мюлленгайм. В 1929 році закінчив середньо школу і того ж року вступив на службу в рейхсмаріне. З осені 1938 року — помічник німецького військово-морського аташе в Лондоні. Після початку Другої світової війни повернувся в Німеччину і служив на лінкорі «Шарнгорст», потім — на есмінці «Еріх Гізе». З травня 1940 року — 4-й артилерійський офіцер на лінкорі «Бісмарк». 27 травня 1941 року пережив загибель корабля і потрапив у британський полон. Мюлленгайм-Рехберг — найбільш високопоставлений офіцер (капітан-лейтенант) серед вцілілих членів команди лінкора. До кінця 1946 року перебував у різноманітних таборах військовополонених у Великій Британії та Канаді.

В 1949 році склав державний іспит з юриспруденції. В 1952 році вступив на службу в міністерство зовнішніх справ ФРН — радником зі зв'язків. В 1955 році брав участь в делегації НАТО в Парижі, через рік — в конференції військ НАТО в Бонні. В 1958/65 роках— посол і консул у Вест-Індії, в 1965/68 роках— посол в Демократичній Республіці Конго. В 1968/71 роках — генеральний консул в Торонто. В 1971/75 роках — посол в Танзанії. В 1975 році вийшов у відставку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Entführung und Tod des Moise Tschombé. Das Ende einer Hoffnung für den Kongo. LIT-Verlag 1998, ISBN 3-8258-3940-0.
  • Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender in seiner Zeit. Ullstein Verlag, Frankfurt am Main 2002, ISBN 3-548-25644-9.[4]
  • Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender berichtet vom Glanz und Untergang der Bismarck am 27. Mai 1941. Flechsig Verlag, 1. Mai 2005, ISBN 3-881-89591-4.[4]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118584782 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  4. ↑ а б У цих книжках описав свою службу офіцером-артилеристом на борту лінкора «Бісмарк», а також загибель корабля. Мюлленгайм-Рехберг дав оцінку своїм товаришам і подіям з професійного та історичного погляду.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буркард_фон_Мюлленгайм-Рехберг&oldid=42162703