Дипломатія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ger van Elk, Symmetry of Diplomacy, 1975, Groninger Museum.

Диплома́тія — засіб здійснення зовнішньої політики, внутрішнього регулювання держави, народної дипломатії, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв'язуваних задач; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном та державі, делегацій, представництв народної дипломатії на міжнародних конференціях по здійсненню цілей і задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його установ і громадян за кордоном та у державі.[1]

З поняттям диплома́тії пов'язують мистецтво ведення переговорів для запобігання чи врегулювання конфліктів, пошуків компромісів і взаємоприйнятих рішень, розширення і поглиблення міжнародного співробітництва та в самій державі.

Походження терміну[ред.ред. код]

Слово «дипломатія» походить від грецького «diploma» (документ, складений удвоє), у Стародавній Греції так називалися здвоєні дощечки, на воскових поверхнях яких писали текст грамот про повноваження посланця або послання іншого важливого змісту. Потім дощечки складали докупи цими поверхнями, щоб не пошкодити текст. Особливим видом повсякденної державної діяльності дипломатія стала на зламі XVI—XVII ст. з появою при дворах монархів постійних дипломатичних представників, а в системі державних органів — спеціальних відомств, головними завданнями яких були листування і підтримка контактів між володарями, прийом іноземних делегацій і послів, ведення переговорів.

В Англії вперше слово «дипломатія» використано 1645 року. 1693 року відомий німецький філософ, математик і мовознавець Лейбніц опублікував працю «Зведення дипломатичного права», де було вжито латинське слово «diplomaticus», яке з того часу почало означати «той, що стосується міжнародних відносин». Термін «дипломатія» у сучасному розумінні вперше подав Франсуа де Кальєр, видатний французький дипломат доби Людовика XIV, у своїй книзі «Про способи ведення переговорів з монархами», опублікованій 1716 року.

Кальєр був послом Людовіка XIV у кількох європейських країнах, учасником складних, однак успішних для Франції переговорів. Найчастіше слово «дипломатія» вживається для окреслення:

  • державної діяльності в галузі зовнішніх відносин;
  • сукупності установ та осіб, які займаються державною діяльністю в галузі зовнішніх зносин;
  • професії дипломата.

Методи дипломатії[ред.ред. код]

  • офіційні й інші візити та переговори на вищому (саміти) і високому рівні;
  • дипломатичні конгреси, конференції, наради і зустрічі;
  • підготовка і проведення двосторонніх і багатобічних міжнародних договорів і інших дипломатичних документів;
  • участь у роботі міжнародних організацій і їхніх органів;
  • повсякденне представництво держави за кордоном та державі, здійснюване її посольствами і місіями;
  • дипломатичне листування;
  • публікація дипломатичних документів;
  • висвітлення в пресі позиції уряду по тим чи іншим міжнародним питанням.

Міжнародне право забороняє втручання дипломатичних представників у внутрішні справи країни перебування.

Органи і відповідальні особи, що несуть дипломатичну службу, користуються в країні перебування загальновизнаними правами і дипломатичними привілеями (імунітет і недоторканність дипломатичного персоналу і приміщень, право шифрованого переписування і дипломатичного закритого зв'язку, право підйому прапора держави, митні привілеї й ін.).

Історія дипломатії[ред.ред. код]

Стародавні часи[ред.ред. код]

Дипломатія як метод врегулювання встановлення відносин між групами людей існувала, очевидно, ще в доісторичні часи. На думку Нікольсона, ще XVI ст. теоретики запевняли, що першими дипломатами були ангели, так як вони виконували обов'язки послів між небом і землею.

В доісторичні часи під час воєн між племенами для того, щоб підібрати поранених і поховати вбитих, велися переговори про тимчасове припинення битви. Вже тоді було зрозуміло, що подібного роду переговори були б неможливі, якби посол одного боку був знищений іншою стороною до того, як він передав послання. Тоді з'явилися певні права та привілеї для переговірників. Особистість подібного роду посланців або вісників, належним чином уповноважених, повинна була бути в деякому відношенні особливої​​. З цих звичаїв виникли ті привілеї, якими користуються сучасні дипломати .

У рабовласницькому суспільстві, що постійно використовувало військові завоювання для поповнення робочої сили, переважали воєнні засоби здійснення зовнішньої політики держав. Дипломатичні зв'язки підтримувалися лише епізодично посольствами, що направлялися в окремі країни з визначеною місією і поверталися після її виконання.

Середньовіччя[ред.ред. код]

В умовах феодальної роздробленості одержала поширення «приватна» дипломатія феодальних суверенів, що у проміжках між війнами укладали мирні договори, вступали у військові союзи, укладали династичні шлюби. Широкі дипломатичні зв'язки підтримувала Візантія. У середині XV ст. з розвитком міжнародних відносин поступово з'являються постійні представництва держав за кордоном.

Особливості дипломатії буржуазних держав нової і новітньої історії визначаються новими цілями їхньої зовнішньої політики — боротьбою за завоювання зовнішніх ринків, за поділ, а потім і за переділ світу, за світове економічне і політичне панування. У нових умовах значно розширюються масштаби дипломатичної діяльності, що стає більш динамічною і використовується державою для створення ширшої опори серед керівництва і правлячої еліти іноземних держав, для встановлення контактів з визначеними політичними партіями, ЗМІ. Дипломатія, поряд з воєнними засобами, зіграла важливу роль у боротьбі за здійснення цілей антифеодальних, демократичних і національно-визвольних рухів, в утворенні національних держав у Латинській Америці і на Балканах, в об'єднанні Німеччини, Італії. Дипломатія великих капіталістичних держав обслуговувала їх експансіоністські агресивні цілі.

Особливо відчутний поштовх на шляху розвитку дипломатичного права мав Віденський конгрес, який відбувся 1815 р. Фактично він провів першу кодифікацію норм цього інституту. Раніше історія дипломатії не знала такої кількості глобальних і регіональних проблем (тероризм, наркобізнес, екологічна безпека, збройні конфлікти тощо) та залучення великої кількості держав для їх розв'язання. Крім цього, значний вплив на міжнародні відносини і безпосередньо на дипломатію мають засоби масової інформації, які щораз більше стають «четвертою» владою, яка, у свою чергу, нічим не поступається законодавчій і виконавчій. В умовах ядерної небезпеки людство почало розуміти, що війна вже не є ефективним і прийнятним засобом вирішення спорів, і що лише переговори, тонка та вміла дипломатія можуть врятувати світ від загибелі, а існуючі міжнародні проблеми настільки ускладнилися, що вимагають участі професіоналів (дипломатів).

Форми[ред.ред. код]

Дипломатія є надзвичайно кодифікованою і формалізованою діяльністю, що здійснюється на підставі Віденської конвенції про дипломатичні відносини 1961 року.

Функції[ред.ред. код]

  • представництво
  • дипломатичне спілкування і листування (комунікація)
  • проведення переговорів
  • здобуття розташування
  • видобуток інформації
  • розробка рекомендацій

Методи і засоби[ред.ред. код]

  • офіційні й інші візити та переговори на вищому (саміти) і високому рівні;
  • дипломатичні конгреси, конференції, наради і зустрічі;
  • підготовка і проведення двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів і інших дипломатичних документів;
  • участь у роботі міжнародних організацій та їх органів;
  • повсякденне представництво держави за кордоном, здійснюване її посольствами і місіям;
  • дипломатичне листування;
  • публікація дипломатичних документів;
  • висвітлення в пресі позиції уряду по тим чи іншим міжнародним питанням.

Дипломатична стратегія[ред.ред. код]

Реальний світ дипломатичних переговорів дуже відрізняються від інтелектуальних дебатів у світі, де питання вирішується шляхом переговорів. Хоча дипломатичні угоди іноді можуть бути досягнуті серед ліберальних демократичних держав, апелює до вищих принципів, найдієвіший у світі дипломатії традиційно є вплив жорсткої влади.

Взаємодію сил і дипломатії можна проілюструвати з переговорами з профспілками. Якщо профспілка не готова на страйк, то Спілка нікуди не збирається, і керівництво організації не має абсолютно ніякого стимулу дати згоду на об'єднані вимоги. З іншого боку, якщо керівництво не бажає приймати зазнавати збитків, то компанія буде на домовленість з профспілкою, і керівництво буде змушене погодитися на будь-яку вимогу. Те ж саме відноситься і до дипломатичних переговорів. Є також стимули в дипломатії, щоб діяти розумно, особливо якщо підтримка інших учасників не вимагається. Отримати користь від переговорів можна набагато меншу, натомість збільшити ворожість з іншими учасниками процесу. Це так звана м'яка сила.

Дипломатичний імунітет[ред.ред. код]

Дипломатичні зв'язки також розглядаються як священні, і дипломатам вже давно було дозволено перетинати кордони з документами без обшуку. Механізмом для цього є так звана «Дипломатична пошта». Хоча радіо та цифрового зв'язку стали більш стандартними для посольств, дипломатичної пошти, як і раніше досить часто, а деякі країни, включаючи Сполучені Штати, оголосити весь контейнери як дипломатичну пошту довести чутливого матеріалу (часто будівельні матеріали) в країні.

У періоди ворожості, дипломати часто знятий з міркувань особистої безпеки, а також у деяких випадках, коли приймаюча країна є дружньою, але є загрозі з боку внутрішніх дисидентів. Посли та інші дипломати іноді нагадав тимчасово своїх країнах, як спосіб висловити невдоволення з приймаючою країною. В обох випадках, нижче рівня співробітників все ще залишаються насправді робити бізнес дипломатії.

Принципи і особливості дипломатії[ред.ред. код]

  • Міжнародне право забороняє втручання дипломатичних представників у внутрішні справи країни перебування.
  • Органи і відповідальні особи, що несуть дипломатичну службу, користуються в країні перебування загальновизнаними та у державі правами і дипломатичними привілеями (імунітет і недоторканність дипломатичного персоналу і приміщень, право шифрованого переписування і дипломатичного закритого зв'язку, право підйому прапора держави, митні привілеї тощо).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Дипломатична та консульська служба: навч. посіб. / Я. Б. Турчин, О. Н. Горбач, Л. О. Дорош та ін. ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2014. — 224 с. : іл. — Режим доступу: . — Бібліогр.: с. 216—221 (109 назв). — ISBN 978-617-607-659-9
  • В. М. Матвієнко. Дипломатія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х
  • В. Матвієнко. Дипломатія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.214 ISBN 978-966-611-818-2
  • Історія дипломатії: від давнини до кінця XVIII ст. : навч. посіб для студ. істор. спец. / Т. Григор'єва. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2014. — 177 с.
  • Історія дипломатії XX століття: Курс лекцій / М. Й. Марущак; Військ. ін-т при Нац. ун-ті «Львів. політехніка». — Л. : Бескид Біт, 2003. — 303 c. — Бібліогр.: 17 назв.
  • Таємна дипломатія і розвідка у міжнародних відносинах: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. спец. «Міжнар. відносини»] / С. М. Пик ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. — 514 с. — Бібліогр.: с. 496—499 (44 назви). — ISBN 978-966-613-943-9; М-во освіти і науки, вісник N5 " Міжнародні відносини. Економіка. Країзнавство. Туризм. " Харків.нац.ун-т ім. В. Н. Каразіна — Х./С.Гамідов: Вид-во ХНУ , 2016. — 178 с. — Бібліогр.: с. 176—177 — ISSN : 2310 — 9513 ; Український дипломатичний словник, Вид-во Знання, 2011—495 с. — ISBN 978-966-366-803-7

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гамідов, Сахіб (09.05.2017). [mzs.gov.ua Представництва Міністерства в Україні] Перевірте схему |url= (довідка). mzs.gov.ua (Українська, англійська). Міністерство закордоних справ України.