Бівак (військова справа)

Військо на бівуаку, 1709

Історична реконструкція військового бівуака на заходах, присвячених ювілею Ерфуртського конгресу, 2000

Місце для бівуаку, захищене від вітру. Чатир-Даг. 2011.

Біва́к (від нім. biwak), бівуа́к (фр. bivouac) — у військовій справі — стоянка військ або учасників походу, експедиції тощо поза межами населеного пункту для ночівлі або відпочинку; похідний табір.

При виборі місця для бівуаків враховувалася можливість швидко зайняти вигідну бойову позицію, а також зручність підтримки зв'язку, наявність питних джерел тощо. Обладнання та влаштування бівуаків, порядок розміщення на ньому військ суворо регламентувалися. Особовий склад, артилерія, кухні, а також коні, обози розташовувалися у встановленому порядку, на визначених дистанціях і інтервалах.

Термін «бівуак» нині маловживаний.

У альпінізмі розрізняють сидячий бівуак, холодний бівуак (холодна ночівля) і висячий бівуак.

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 468. — ISBN 00101-030. (рос.)

Див. також

• Військова адміністрація
• Військові поселення
• Квартирмейстер
• Командний пункт
• Пункт постійної дислокації

Посилання

• Бивуаки и лагеря Великой Армии
• бивуак [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.]