Біглопопівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Збіглопопі́вці — течія старообрядництва, яка виникла в 17 столітті. Назва пов'язана з тим, що громади приймали збіглих представників духовенства. Розбіжність з офіційним православ'ям переважно пов'язана з обрядовістю.[1].

Пізніше, в середині XIX століття терміном, у більш вузькому сенсі, стали називати меншу частину старообрядців, які не визнали законним прийняття митрополита Амвросія і продовжували приймати втікачів священиків.

Біглопопівці мають трьохчинную ієрархію, початок якої було покладено архієпископом Саратовським і Петровським Ніколою (Поздневим), у 1923-у який перейшов з обновленського розколу. Від архієпископа Ніколи отримали хіротонію й інші ієрархи колишньої «біглопоповської» церкви. Духовним центром вважається — Новозибков тому інколи віруючих які приймають цю ієрархію звуть — новозибківська згода, сама ж церква це Російська Древлеправославна Церква.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. — Київ : Наукова думка, 2004. — С. 151. — (Словники України). — 5000 прим. — ISBN 966-00-0757-4.