Білошицькі
Білошицькі (Бялошицькі) (пол. Białoszycki) — дрібний польський та український шляхетський рід, що виник у київських землях Великого Князівства Литовського у середині XVI століття (сучасна територія України, Житомирська область, Коростенський район, село Білошиці).
Від дій козацьких підрозділів постраждало чимало зауської шляхти. 19 січня 1650 року Іван Ходаковський вніс маніфестацію до луцького ґроду від себе та від імені Білошицьких.[1]
4 лютого 1570 року Сигізмундом Августом у Варшаві
10 серпня 1576 року Стефаном Баторієм у Варшаві
3 червня 1589 року Сигізмундом III у Бресті
28 лютого 1635 року Владиславом IV у Варшаві
Білошицькі використовували герб Копач (Топач) (пол. Kopacz — Topacz), а одна з гілок цього роду використовувала герб Леліва (пол. Leliwa, Lelijva).