Бірюкович Дмитро Львович
Дмитро Львович Бірюкович | |
---|---|
Народився |
2 лютого 1937 Київ, УРСР |
Помер |
26 червня 2021 (84 роки) Київ, Україна |
Громадянство | Україна |
Місце проживання | Київ |
Діяльність | спортсмен, мандрівник |
Членство | Київський міський крейсерський яхт-клуб |
Дмитро Бірюкович (2 лютого 1937, Київ, УРСР — 26 червня 2021, Київ, Україна) — український спортсмен, мандрівник, яхтсмен. Один з засновників Київського міського крейсерського яхт-клубу. У 2000—2004 роках організував та провів морську експедицію «Хай світ пізнає Україну!» на шхуні «Батьківщина».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в родині архітектора Бірюковича Льва Костянтиновича і матері Марії Хрісанфовни.
У 1954 році закінчив київську середню школу.
У 1959 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут, з дипломом інженера-будівельника технолога.
У 1967 році спільно зі старшим братом Костянтином створив Київський міський крейсерський яхт-клуб, який зараз є найбільшим в Україні.
Трудова професійна діяльність почалася на київському заводі «Буддеталь» на посаді майстра цеху залізобетонних конструкцій. Працював на керівних посадах у науково-дослідних і проектних організаціях. У 1982 році захистив кандидатську дисертацію. Автор близько сотні публікацій та нормативних документів, у тому числі — чотирьох книг з тематики нових будівельних матеріалів та яхтингу.
У 1982 році впровадив у вітчизняну практику суднобудування армоцемент з розробкою «Правил класифікації та побудови армоцементних корпусів крейсерських яхт». Розробки увійшли до державних правил Регістру судноплавства України (2004 р).
Організував і в 2000—2004 роках провів морську експедицію «Хай світ пізнає Україну!» на шхуні «Батьківщина» з метою розповсюдження інформації про незалежну Україну у світі. Протяжність маршруту — 1,5 довжини екватора. Він засвідчив присутність України на чотирьох континентах, в 14 країнах та 70-ти портах, у водах трьох океанів, безлічі морів, п'яти озер, шести річок й восьми каналів. Робота «амбасадора доброї волі» з України була відображена більш ніж в 300 публікаціях та відео репортажах у засобах масової інформації України, США, Канади, Нової Зеландії, Австралії, островів Кука. За чотири роки в експедиції взяли участь як члени екіпажу близько 50 осіб, та ще декілька сотень як гості.
Помер 26 червня 2021 року після тривалої хвороби[1].
Родина[ред. | ред. код]
Бирюкович має дорослих сина Володимира та дочку Катерину, онуків Вадима і Філіпа. Дружина Ніна — супутниця в експедиції — померла в 2010 році.
29-річний онук Вадим — учасник експедиції на «Батьківщині» як 14-річний юнга в 2000 році.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Серйозно займався спортивною гімнастикою. Майстер спорту СРСР з вітрильного спорту.
- Унікальність маршруту експедиції «Хай світ пізнає Україну!» викладена в україномовній книжці Дмитра Бірюковича «Місія» Батьківщини ", Київ, 2006.
- З нагоди 45-річчя яхт-клубу видав його історію «Київський крейсерський яхт-клуб. Шлях у п'яте десятиріччя». Київ, 2012 рік.
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- «За кордоном я був промоутером України», газета Бізнес, № 16-17 (1055—1056), 22.04.2013 (рос.)
- «Якщо робота заважає яхтам, треба змінювати роботу», газета Нова [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Результати експедиції Хай світ пізнає Україну», газета Дзеркало тижня, 22 серпня 2001 року (рос.)
- Overdue, and Broke, Ukraine's Ship Comes In (eng) [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, article by Andy Newman, July 3, 2000
- Buffeted by Sea and by Fame, Dreaming of Home in Ukraine (eng) [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, article by Andy Newman, July 6, 2000
- FOLLOWING UP (eng) [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, article by Joseph P. Fried, June 2, 2002
- Tall Ship of Small Means Looks for a Winter Berth (eng) [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.], The New York Times, article by David M. Herszenhorn, September 18, 2000