Василько (рід)

Василько (рід)

Герб роду
Рід	Василько
Титул	Граф
Wassilko von Serecki у Вікісховищі

Василько (нім. Wassilko von Serecki, рум. Vasilco) — давній буковинський рід румунських бояр та австрійської аристократії, одні з найбільших землевласників Буковини. Барони Васильки отримали титул графа в Австро-Угорській імперії.

Історія

Молдавський період

Рід Василько походить з часів Київської Русі і вперше згадується в 1097 році. Відповідно до історії сім'ї, вони нащадки князя Перемишльського Василько Ростиславовича та ростовських князів Василько (1238). В 1350 боярин Панку (Панько) на лівому березі Серету для свого єдиного сина Луки (Лукаша) заснував поселення Lucavăţ — найдавніше поселення в цьому районі. Сини Лукаша — були лицарями при дворі князя Олександра Доброго. Грамотою від 16 лютого 1428 закріплено родові маєтки. Пізніше боярський рід згадується в грамоті князя Штефана Великого від 15 Березня 1490 року. В грамоті від 4 лютого 1676 року польський король за видатні заслуги в польській армії в битві при Хотині 1673 року надає родині титул баронів. Диваном Молдови в акті від 24 січня 1681 р який був підписаний Мироном Костіним, згадується що рід є великими боярами.

Австрійський період

1773 року згадується, що бояри Василько обрали родовим Берегомет, відбудували храм Св. Миколая на місці старої дерев'яної церкви. який освятили в 1786 році. Грамотою від 14 липня 1855 р Jordáki лицар Йордакі Василько отримав від імператора Франца Йосипа I титул австрійського барона з приставкою Серетський (Serecki) для себе і своїх нащадків. Він почав будівництво замку Берегомет, в який переїхав 18 квітня 1861. Грамотою від 19 жовтня 1918 року імператором Карлом I Василькам присвоєно титул графа.

• 
  Грамота від 16. 02. 1428
• 
  Грамота від 24. 01 1681 /1
• 
  Грамота від 24. 01 1681 /2
• 
  Грамота від 4. 11. 1691
• 
  Барон Іордакі Василько (1795–1861)
• 
  Барон Олександр Василько Серетський (1827–1893)
• 
  Граф Георгій (Юрій) Василько Серетський (1864–1940)
• 
  Граф Штефан Василько Серетський (1869–1933)
• 
  Граф Олександр Василько Серетський (1871–1920)
• 
  Граф Віктор Василько Серетський (1872–1934)
• 
  Графиня Зоя Василько Серетська (1897–1978)
• 
  лицар Микола Василько (1868–1924)
• 
  Теофіла Василько (1893–1973)
• 
  Олександр, Степан та Георг Василько Серетські

Герб

• 
  Герб Василько 1676
• 
  Герб баронів Василько 1676
• 
  Герб лицарів Василько 1676 1788
• 
  Герб баронів Василько Серетських 1676, 1855
• 
  Герб графів Василько Серетських, 1918

Маєток

• 
  Замок Берегомет
• 
  Замок Берегомет, 1915
• 
  Парк,Замок Берегомет
• 
  Замок Мигово
• 
  Замок Берегомет, 1900
• 
  Замок Берегомет, 1900
• 
  Парк,Замок Берегомет
• 
  Парк,Замок Берегомет
• 
  Gedenkstein für die Kirche in Berhometh (1889)
• 
  Палац графа Юрія Василько, Чернівці, вул.Кобилянська,34
• 
  Палац графа Юрія Василько, Чернівці, вул.Кобилянська,38
• 
  Замок Панка

Сучасність

З приходом комуністичної влади СРСР на Північну Буковину 28 червня 1940 року та її повернення у березні-квітні 1944 року рід остаточно припинив своє панування на землях сучасних Вижницького та Сторожинецького районів Чернівецької області. З початку І Світової війни почалась міграція гілок роду до країн Західної Європи (Австрія, Швейцарія, Німеччина, тощо). В Україні залишились виключно нащадки Фрозіни Василько, доньки Олександра Василько. Вона вийшла заміж за простолюдина Миколу Токарюка і внаслідок конфлікту з батьком (у зв'язку з одруженням з простолюдином) позбулась прав на родинну спадщину. Фрозіна Токарюк померла у 1975 році. Її нащадками у Чернівецькій області є носії прізвищ Токарюк, Ковальчук, Малишеви та Косован. Передача базових традицій роду (в першу чергу його історії, піклування за могилками, тощо) відмічається переважно гілкою її нащадків за лінією Фрозіна Токарюк (Василько) - Марія Токарюк (Ковальчук) - Ольга Малишева (Ковальчук) та їхніми нащадками.