Василько (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василько (рід)
Герб роду
Рід Василько
Титул Граф
CMNS: Wassilko von Serecki у Вікісховищі

Василько (нім. Wassilko von Serecki, рум. Vasilco) — давній буковинський рід румунських бояр та австрійської аристократії, одні з найбільших землевласників Буковини. Барони Васильки отримали титул графа в Австро-Угорській імперії.

Історія[ред. | ред. код]

Молдавський період[ред. | ред. код]

Рід Василько походить з часів Київської Русі і вперше згадується в 1097 році. Відповідно до історії сім'ї, вони нащадки князя Перемишльського Василько Ростиславовича та ростовських князів Василько (1238). В 1350 боярин Панку (Панько) на лівому березі Серету для свого єдиного сина Луки (Лукаша) заснував поселення Lucavăţ — найдавніше поселення в цьому районі. Сини Лукаша — були лицарями при дворі князя Олександра Доброго. Грамотою від 16 лютого 1428 закріплено родові маєтки. Пізніше боярський рід згадується в грамоті князя Штефана Великого від 15 Березня 1490 року. В грамоті від 4 лютого 1676 року польський король за видатні заслуги в польській армії в битві при Хотині 1673 року надає родині титул баронів. Диваном Молдови в акті від 24 січня 1681 р який був підписаний Мироном Костіним, згадується що рід є великими боярами.

Австрійський період[ред. | ред. код]

1773 року згадується, що бояри Василько обрали родовим Берегомет, відбудували храм Св. Миколая на місці старої дерев'яної церкви. який освятили в 1786 році. Грамотою від 14 липня 1855 р Jordáki лицар Йордакі Василько отримав від імператора Франца Йосипа I титул австрійського барона з приставкою Серетський (Serecki) для себе і своїх нащадків. Він почав будівництво замку Берегомет, в який переїхав 18 квітня 1861. Грамотою від 19 жовтня 1918 року імператором Карлом I Василькам присвоєно титул графа.

Герб[ред. | ред. код]

Маєток[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

З приходом комуністичної влади СРСР на Північну Буковину 28 червня 1940 року та її повернення у березні-квітні 1944 року рід остаточно припинив своє панування на землях сучасних Вижницького та Сторожинецького районів Чернівецької області. З початку І Світової війни почалась міграція гілок роду до країн Західної Європи (Австрія, Швейцарія, Німеччина, тощо). В Україні залишились виключно нащадки Фрозіни Василько, доньки Олександра Василько. Вона вийшла заміж за простолюдина Миколу Токарюка і внаслідок конфлікту з батьком (у зв'язку з одруженням з простолюдином) позбулась прав на родинну спадщину. Фрозіна Токарюк померла у 1975 році. Її нащадками у Чернівецькій області є носії прізвищ Токарюк, Ковальчук, Малишеви та Косован. Передача базових традицій роду (в першу чергу його історії, піклування за могилками, тощо) відмічається переважно гілкою її нащадків за лінією Фрозіна Токарюк (Василько) - Марія Токарюк (Ковальчук) - Ольга Малишева (Ковальчук) та їхніми нащадками.