Велика базиліка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Велика базиліка (лат. Basilica maior) — титул, що надано чотирьом найвищим за рангом католицьким храмам:

Рішення Папи Бенедикта XVI[ред.ред. код]

Чотири папські[1] чи великі базиліки були раніше відомі як «патріарші базиліки». Разом з малою базилікою Сан Лоренцо фуорі ле Мура вони були пов'язані з п'ятьма давніми єпископськими престолами: Латеранська базиліка — Рим, Собор Святого Петра — Константинополь, Базиліка Святого Павла — Александрія (Єгипет), Базиліка Санта Марія Маджоре — з Антіохією та Сан Лоренцо фуорі ле Мура — з Ієрусалимом.

Після відмови від титула Патріарха Заходу, Папа Бенедикт XVI перейменував ці базиліки з «патріархальних базилік» у «папські базиліки». До Папи Бенедикта XVI титул «патріархальні» (тепер — «папські») був офіційно наданий двом церквам, що були пов'язані зі Святим Франциском з Ассісі та які розташовані поруч з його рідним містом:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]