Антіохія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розташування Антіохії на мапі сучасної Туреччини

Антіохія, Антіохія на Оронті, Антіохія Сирійська, Антіохія біля Дафне (грец. Ἀντιόχεια), в часи правління Юстиніана названа також Теополь (Боже місто) — стародавня столиця елліністичного царства Сирії, заснована в 300 до н. е. Селевком Нікатором у пам'ять про свого батька Антіоха. Згодом столиця римської провінції Сирія, резиденція ряду імператорів. У ІІ - ІІІ століттях тут проживала найчисленніша християнська община у світі.

Місто було важливим центром раннього християнства в добу Римської та Візантійської імперій. У візантійський період в Антіохії діяла потужна богословська школа. Також Антіохія була центром одного з п'яти вселенських патріархатів.

Захоплена арабами в 637.

Після п'ятимісячної облоги в 1098 Антіохія взята хрестоносцями, що керували нею до 1268.

На цьому місці зараз знаходиться турецьке місто Антакія.

Природні умови на час заснування міста[ред.ред. код]

Річка Оронт південніше від Антиохії та Дафне

Природні умови на час початку будівництва та існування міста у античний період, дещо відрізнялись він тих, які склались у наступні епохи під впливом ряду факторів. Ряд землетрусів у пізньоантичний час змінили ширину та місце протікання річки Оронт, потоки дощової води, що стікали із схилів гори Сільпіус, намили високий шар землі у прирічних кварталах[1], приблизно до 1970-го року було завершено роботи із висушення Антіохійського озера, розташованого на північ від міста [2].

Місто розташовувалось в долині шириною близько 13 кілометрів, між двома гірськими пасмами, які тягнуться із північного-сходу на південний-захід, біля самого підніжжя південного пасма. В античні часи гірські узвишшя були покриті рідко посадженими деревами, а долина, щонайменше частково, вкрита лісом[3][4]. На південь від Антіохії знаходилось узгір’я Дафне вкрите водопадами та потоками чистої води, що, згодом, за допомогою акведука доставлялась у місто забезпечуючи його чистою питною водою. Північніше від міста знаходилось прісне мілководне Антіохійське озеро, звідки у місто доставлялась прісноводна риба, яку споживали, передовсім бідні прошарки населення. За 23 кілометрів на південний-захід від Антиохії проходило узбережжя Середземного моря з портом Селевкія Перея. Звідси до міста доставляли товари і морську рибу, котру споживали більш заможні мешканці. В античні часи річка Оронт, що впадала у море, була ширшою і глибшою та судноплавною до самого міста[5][6]. Досить розлогий опис природного розташування міста дає уродженець Антіохії, відомий софіст та ритор пізньої античності Лібаній. Він описує родючість ґрунтів навколо Антіохії (які він вважає кращими за Сицилійські), що дозволяли вирощувати злаки навіть на схилах гір, а такою збирати багаті урожаї винограду, та торгувати великою кількістю якісного вина[7].

Святі антіохійські[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. J.Lassus, Antioch-on-the-Orontes, I, P.100
  2. Çalişkan, V. Human-Induced Wetland Degradation: A case study of Lake Amik, p.2
  3. Dio Cassius, XL, 29, 1-2
  4. Glanville Downey Ancient Antioch, Princeton University Press, 2015 ISBN 1400876710 -P.16
  5. Strabo XVI, 2, 7, P.751
  6. Pausanias, VIII 29, 3
  7. E.S.Bouchier A short history of Antioch 300 B.C. - A.D. 1268 , Oxford Basil Blackwell,1921 -P.13
Афінський Акрополь Це незавершена стаття про Стародавню Грецію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Міста Це незавершена стаття про місто.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.