Випробувальний стенд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Випробувальний стенд автомобільних шин у Дрезденському технічному університеті
Випробувальний стенд бурилької техніки.

Випро́бувальний стенд (англ. test bench) — це лабораторне устаткування, яке призначене для спеціальних, контрольних, приймальних випробувань різноманітних об'єктів в умовах впливу зовнішніх факторів, що створюються штучним шляхом. При даних випробуваннях об'єкти піддаються дії навантажень, порівнянних або більших від навантаження в реальних умовах. Метою подібних випробувань є з'ясування реакції об'єкта на специфічні умови та за граничних значень навантаження. Випробування, які проводять на випробувальних стендах, носять назву «стендові випробування»[1].

Структурно випробувальний стенд являє собою сукупність робочого поля (плити, станини або іншого пристрою для закріплення тестованого пристрою), підсистеми навантаження зразка (вібраційну, електричну або іншу залежно від типу випробувань) та контрольно-вимірювальної апаратури, призначеної для зняття показників реакції зразка на навантаження.

Перевагою випробувань на стенді перед випробуваннями в реальних умовах є можливість оцінки реакції зразка на певний тип і величину навантаження при інших фіксованих параметрах, що дозволяє виявити приховані конструктивні недоліки.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 3021-95

Джерела[ред. | ред. код]

  • ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення.
  • Закон України: Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон від 13.12.1991 № 1977-XII. Поточна редакція від 22.05.2008.
  • Стенд испытательный Большая советская энциклопедия
  • Випробування приладів і систем. Види випробувань та сучасне обладнання [Електронний ресурс]: навчальний посібник / В. В. Аврутов, І. В. Аврутова, В. М. Попов ; НТУУ «КПІ». — Електронні текстові дані. — Київ: НТУУ «КПІ», 2009. — 64 с.
  • Испытания аппаратуры и средств измерений на воздействия внешних факторов: Справочник / В. Д. Малинский, В. Х. Бегларян, Л. Г. Дубицкий. — М.: Машиностроение, 1993. — 576 с.