Високошанований майстер
Високошанований майстер (англ. Worshipful Master) Майстер ложі або Майстер стільця — головний офіцер у масонській ложі. Високошанований майстер керує всіма справами, ритуалом і церемоніями в ложі та наділений найбільшими повноваженнями в порівнянні з усіма іншими офіцерами та членами ложі[1][2].
Посада[ред. | ред. код]
Посада високоповажного майстра — найбільша честь, яку ложа може надати своєму братові. Посада обирається, найчастіше вибори проходять таємним голосуванням (чорними та білими кулями). Однак у деяких ложах на цю посаду призначають офіцера ложі, який попередній рік обіймав посаду першого сторожа[3][4].
Назва посади «Високошановний» (англ. Worship — літер. поклоніння, обожнювання, культ) не означає, що перед шановним майстром схиляються, що його обожнюють і таке інше. Використання назви посади відсилає до її первісного змісту — «виявляти повагу», подібно звертання до судді «Ваша честь» (в англійській мові було звернення «worshipful sir» — милостивий пан[5]. Порівняйте з високоповажним майстром — Worshipful Master, а до мерів — високоповажний (honorable). У деяких графствах Англії до мерів та суддів продовжують звертатися «милостивий» або «ваша милість». Як шанобливий титул французькі масони відносно шанованих майстрів використовують назву «Vénérable»[4][6].
Відповідна посада на рівні великої ложі — великий майстер. Великий майстер головує на заходах великої ложі (асамблеї, урочистостях, раді великих офіцерів), а також будь-якої ложі, що входить до юрисдикції його великої ложі. До нього звертаються «дуже шановний брат»[6].
Майстер ложі[ред. | ред. код]
Назва посади — майстер ложі, пов'язана з тим, що спочатку в «Конституціях Андерсона» йшлося лише про два градуси — «учня» та «підмайстра», а термін «майстер» відносився до «майстра ложі» — єдиного керівника ложі. Проте з появою у 1730-х роках третього градуса — майстра-масону, стала виникати плутанина між назвою третього градуса та найвищою офіцерською посадою в ложі. Тому посада майстра ложі отримала свою назву з приставкою шанований — Worshipful Master, щоб відтепер позначати майстра як носія всіх трьох символічних градусів і голову ложі.
У французькому масонстві стали позначати майстра ложі приставкою venerable (достойний), а слово ложа в назві посади відпало через непотрібність. Після цього посада у Франції, як і в Англії, стала позначатися як «Vénérable Maître»[7][8].
Майстер стільця[ред. | ред. код]
Майстер стільця (від нім. Stuhlmeister, фр. maître en chaire) — історичний синонім посади високоповажного майстра в деяких ложах у Німеччині, Швеції, Франції[8] та Російській Імперії в XVIII і XIX століттях. Як правило ці ложі працювали за Шведським статутом або Статутом Цинедорфа. Така назва пов'язана із символічним троном царя Соломона, на якому й сидить майстер ложі. В наші дні назва посади майстер стільця збереглася в деяких ложах у Німеччині та Швеції[9].
Колишній високоповажний майстер[ред. | ред. код]
По закінченні терміну своїх повноважень високоповажний майстер отримує звання колишнього високоповажного майстра. Від ложі до ложі та від юрисдикції до юрисдикції обов'язки та привілеї колишніх високоповажних майстрів різняться. Наприклад, у деяких юрисдикціях колишні майстри мають членство у великих ложа із правом голосу, в інших — ні. У більшості юрисдикцій колишні майстри продовжують носити почесний титул «шановний» (до нього звертаються «шановний брат такий-то»), проте залишається кілька юрисдикцій, в яких такий титул носять лише майстри, що діють[3][4].
У деяких юрисдикціях посаду заворітника займає колишній (щойно замінений) шановний майстер цієї ложі, в інших може бути запрошений майстер з іншої ложі[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Charles E. Cohoughlyn-Burroughs Bristol Masonic Ritual: The Oldest and Most Unique Craft Ritual Used in England. — Kila, Mont.: Kessinger, 2004. — ISBN 9781417915668
- ↑ Карпачёв С. П. Путеводитель по масонским тайнам .Издательство ЦГО, 2003 г. — 192 стр. ISBN 5-7662-0143-5
- ↑ а б Jack Chaboud, La Franc-maçonnerie, histoire, mythes et réalité, Librio, 2004, p.59
- ↑ а б в Карпачев С. П. Тайны масонских орденов. — М.: «Яуза-Пресс», 2007. — 352 стр.— ISBN 978-5-903339-28-0
- ↑ A W Oxford, 'An introduction to the history of the Royal Somerset House & Inverness Lodge', published by Bernard Quaritch Ltd, 1928, page 245.
- ↑ а б в John J. Robinson Born in Blood: The Lost Secrets of Freemasonry. — New York: Evans, 1989. — ISBN 9780871316028
- ↑ Jack Chaboud, La Franc-maçonnerie, histoire, mythes et réalité, Librio, 2004, p. 61
- ↑ а б Dictionnaire universel de la franc-maçonnerie: hommes illustres, pays, rites, symbols. / Sous la direction de Daniel Ligou. Conception et réalisation Daniel Beresniak et Marian Berlewi. — Éditions du Prisme - Éditions de Navarre, 1974. — 1398 p.
- ↑ Die ersten Gesetze und Statuten des Ordens der Freymaurer: (Zinnendorf'sches System aus dem Jahre 1780) / [Friedrich Ludwig Schröder]. Große Landesloge von Deutschland. Hrsg., gegliedert und mit einem genauen Inh.-Verz., einer ausführlichen, historischen Berichterstattung und Textkommentaren vers. von Klaus C. F. Feddersen Jarplund, Flensburg: Freimaurerische Vereinigung zur Erforschung der Ordenslehre zu Flensburg, 2001
Література[ред. | ред. код]
- Карпачёв С. П. Тайны масонских орденов: Ритуалы «вольных каменщиков». — М. : Яуза-Пресс, 2007. — 352, [32] с. — (Тайны масонства) — 4000 прим. — ISBN 978-5-903-33928-0. (у пров.)
- Карпачёв С. П. Путеводитель по масонским тайнам. — М. : Центр гуманитарного образования (ЦГО), 2003. — (Библиотека вольного каменщика) — 2500 прим. — ISBN 5-7662-0143-5. (у пров.)
- Jack Chaboud, La Franc-maçonnerie, histoire, mythes et réalité, Librio, 2004, p.59
- John J. Robinson Born in Blood: The Lost Secrets of Freemasonry. — New York: Evans, 1989. — ISBN 9780871316028
- AW Oxford, 'An introduction to the history of Royal Somerset House & Inverness Lodge', затверджено Bernard Quaritch Ltd, 1928, page 245