Волонтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Круглий стіл з оприлюдненням Міжнародного звіту з волонтерства

Волонтéр (фр. volontaire - доброволець) — добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно займаються громадською діяльністю, працюють у сиротинцях, притулках для неповнолітніх, школах-інтернатах, будинках престарілих тощо.

Історія[ред.ред. код]

Вулична акція до Дня захисту дітей. Волонтери ВГЦ "Волонтер"

Існує припущення, що волонтерство як суспільний рух виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які почали надавати допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномену волонтерства вже з середини XIX століття. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Жан Анрі Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створення Червоного Хреста — організації, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються і досі волонтерські організації усього світу.

Деякі дослідники виділяють ХХ століття як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової війни з'явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації. На сьогодні засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.

В Україні[ред.ред. код]

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо. Настали нові часи і по-іншому стали називати таких людей  — волонтери.

Круглий стіл з проблем розвитку волонтерського руху

У Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.

Волонтерський рух — доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

2011 рік. Учасники проекту Всеукраїнського громадського центру "Волонтер"

Волонтери керуються такими принципами: • визнають право на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;
• поважають гідність і культуру всіх людей;
• надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;
• визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;
• ставлять перед собою мету перетворити волонтерство в елемент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;
• стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

За належністю до певної організаційної структури серед волонтерів України можна умовно виокремити тих, хто працює при Центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів — членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр «Волонтер», Центр волонтеріату «Добра воля» тощо).
Серед волонтерів найчисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Особливість волонтерського руху в Україні полягає у тому, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфері, є учнівська та студентська молодь. Участь молодих людей у волонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв'язання соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проектах і програмах соціальної спрямованості.

Теоретична й практична підготовка учнівської та студентської молоді до волонтерської діяльності здійснюється у Школах волонтерів. Цікавою формою підготовки спеціалістів, які організовують волонтерські групи, є Школа координаторів діяльності волонтерів, запроваджена Всеукраїнський громадський центр «Волонтер».

Джерела[ред.ред. код]

Окремі аспекти діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних науковців:
Так, у роботах І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю.
У дослідженнях О. Безпалько, Р. Вайноли, Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності.
Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді висвітлено у роботах О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової.
Як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій обґрунтовано волонтерство в працях Ю. Поліщука.
З. Бондаренко у дисертаційному дослідженні розглядала особливості організації волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу.
Класифікації волонтерських груп, змісту та напрямів роботи волонтерів, аналізу особливостей соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп присвячене дисертаційне дослідження Лях Т. Л. — голови методичної ради організації — Всеукраїнський громадський центр "Волонтер".

Наразі в Україні захищено дві кандидатські дисертації — З. П. Бондаренко та Т. Л. Лях, присвячені розвитку волонтерства.
Тема доброчинності та волонтерства ґрунтовніше розкрита в дисертаціях російських науковців Я. Лятюшина, В. Митрофаненка, О. Митрохіної, О. Морова, Г. Оленіної.

Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах зарубіжних авторів, зокрема Г. Каскеллі, Р. Кроу, Б. Левайн, Р. Лінча, С. Маккарлі, М. Мерріл, К. Навартнам, М. Нуланд. Більше про волонтерство у посібнику "Менеджмент волонтерських груп від А до Я".

Нормативно-правове забезпечення[ред.ред. код]

Сприяння волонтерській діяльності та іншим формам громадської активності визначено стратегічним пріоритетом державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні відповідно до Указу Президента України "Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації" від 24 березня 2012 року № 212/2012.

Засідання робочої групи з питань благодійності, волонтерства та громадянської освіти щодо вдосконалення закону України "Про волонтерську діяльінсть"

Відносини, пов’язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України "Про волонтерську діяльність" від 19 квітня 2011 року N 3236-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 42, ст.435 ). Закон України "Про волонтерську діяльність" містить ряд обмежень для розвитку волонтерської діяльності в Україні, в тому числі в частині набуття статусу "волонтерська організація", визначення повноважного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, обмеження за віком щодо участі фізичних осіб у волонтерській діяльності, покладення зобов’язань щодо обов’язкового страхування волонтерів та інші обмеження. Як підсумок, вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями фіксується низький рівень суспільно значущої добровільної активності громадян. Для України, як і для всього світу, волонтерська діяльність є актуальною і важливою з цілої низки причин. По-перше, як свідчить багаторічний досвід використання праці волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої людини, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунті недостатньої турботи про суспільне благо. По-друге, волонтерська діяльність приносить у соціальну сферу нові, як правило, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і найскладніших проблем. Тому саме завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення. По-третє, волонтерська діяльність – це спосіб, за допомогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покращенні якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди можуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити. Відповідно до Плану першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, що затверджений Указом Президента України "Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації" від 24 березня 2012 року № 212/2012, одним із завдань є підготовка пропозицій щодо вдосконалення Закону України "Про волонтерську діяльність". Це завдання взяла на себе робоча група з питань благодійності, волонтерства та громадянської освіти Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президенті України. За підтримки МФ "Відродження" в Україні підготовлено проект закону "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про волонтерську діяльність".

Основним завданням законопроекту є забезпечення ефективного регулювання правовідносин, які виникають в процесі провадження волонтерської діяльності в Україні, сприяння розвитку волонтерського руху в Україні, підвищення якості надання волонтерської допомоги. Законопроект складається із двох розділів. У першому розділі передбачені зміни до Закону України "Про волонтерську діяльність" та Закону України "Про страхування". До Закону України "Про волонтерську діяльність" передбачається внесення наступних змін: уточнення термінів "волонтерська діяльність", "волонтер"; заміна терміну "волонтерська організація" на "організації та установи, які залучають до своєї діяльності волонтерів"; зняття обмежень для здійснення волонтерської діяльності організаціями та установами, у тому числі із укладанням договору з волонтером про її здійснення, так і без нього; уточнення прав та обов’язків волонтерів та організацій та установ, які залучають до своєї діяльності волонтерів; особливостей відшкодування витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги; інших змін, які сприятимуть розвитку волонтерської діяльності. До Закону України "Про страхування" вносяться зміни щодо добровільного страхування життя і здоров'я волонтерів на період надання волонтерської допомоги організаціями та установами, які залучають до своєї діяльності волонтерів. У другій частині містяться положення про порядок набуття чинності цим Законом.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лях Тетяна Леонідівна. Соціально-педагогічна діяльність студентських волонтерських груп : Дис… канд. наук: 13.00.05 — 2009.
  • Лях Т. Л. Методика організації волонтерських груп : навч. посіб. / Т. Л. Лях. — К. : КУ ім. Бориса Грінченка, 2010. — 160 с.

Посилання[ред.ред. код]