Вольфрамати
Вольфрама́т — хімічна сполука, яка містить оксоаніон вольфраму або є змішаним оксидом, що містить вольфрам. Вольфрамати — солі вольфрамових кислот. Найпростіший іон вольфраму - , «ортовольфрамат».[1] Багато інших вольфраматів належать до великої групи багатоатомних іонів, які називаються поліоксометалатами («POMs»), а саме - до ізополіоксометалатів, які містять поряд з киснем і, можливо, воднем, лише один інший елемент. Майже всі корисні вольфрамові руди є вольфраматами.
Ортовольфрамати мають стійку кристалічну структуру на основі тетраедричної групи з короткими відстанями W–O 1,79 Å. Структурно вони подібні до сульфатів. У поліоксовольфраматах переважають шестикоординатні октаедрічні групи. У цих сполуках відстані W–O подовжені.[1]
Деякі приклади іонів вольфрамату:[2]
- (гідрогенвольфрамат)[2]
- полімерні іони різної структури у , та [3]
- (паравольфрамат A)[2]
- (вольфрамат Y)[4]
- (паравольфрамат B)[2]
- (метавольфрамат)[4]
- (вольфрамат X)[4]
![{\displaystyle {\ce {[W7O24]^6-}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/f21d6d974a9e90e0cb60c900da3ac84307505d77)
![{\displaystyle {\ce {[W10O32]^4-}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/658a284330824ed4fdb8dd329151f9b15457d630)
![{\displaystyle {\ce {[H2W12O42]^10-}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/301c2a8ef327de54b3ce374f0490347f402a1f18)
![{\displaystyle {\ce {\alpha-[H2W12O40]^6-}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/7b1ccd87cd740ea86e586f4ed7dc1b459499d11e)
![{\displaystyle {\ce {\beta-[H2W12O40]^6-}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/aa71bd1da621a24998be93abcee85c8afbb82720)
Вольфрамати утворюються природним шляхом разом з молібдатами. Мінерал шеєліт, вольфрамат кальцію, часто містить домішки молібдатів; мінерал вольфраміт є вольфраматом марганцю та заліза — обидва є цінними рудними мінералами вольфраму. Повеліт — мінеральна форма молібдата кальцію, що містить невелику кількість вольфраму.
Розчини вольфраматів, як і молібдати, дають інтенсивно сині розчини складного вольфрамату (V, VI), подібні до молібденової сині.[1]
На відміну від хроматів, вольфрамати не є хорошими окисниками, але, подібно до хроматів, розчини вольфраматів конденсуються із утворенням при підкисленні ізополівольфраматів.
- ↑ а б в Egon Wiberg, Arnold Frederick Holleman (2001). Inorganic Chemistry. Elsevier. ISBN 0-12-352651-5.
- ↑ а б в г Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan (1997). Chemistry of the Elements (вид. 2nd). Butterworth-Heinemann. ISBN 978-0-08-037941-8.
- ↑ Wells A.F. (1984) Structural Inorganic Chemistry 5th edition Oxford Science Publications ISBN 0-19-855370-6
- ↑ а б в Jon A. McCleverty, N. G. Connelly,Nomenclature of inorganic chemistry II: recommendations 2000, International Union of Pure and Applied Chemistry Commission on the Nomenclature of Inorganic Chemistry, Published by Royal Society of Chemistry, 2001, ISBN 0-85404-487-6