Окисник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Окисни́к (рос. окислитель, англ. oxidant, oxidizing agent) — атом, молекула чи іон, які в ході хімічної реакції здатні отримувати електрони від відновника. Спочатку (згідно з теорією горіння Лавуазьє), єдиним окисником вважався кисень. У 20—30 роки ХХ сторіччя з появою моделі електронної будови атома, були описані реакції, в яких окисником виступають сполуки, що не містять кисню.

У таблиці наведені деякі неорганічні окисники.

Окисник Напівреакції Продукт
Кисень O2 Різні, включаючи оксиди, H2O та CO2
Озон O3 Різні, включаючи кетони та альдегіди
Пероксиди Різні, включаючи оксиди, H2O
Галогени Hal2 Hal
Гіпохлорити ClO Cl
Хлорати ClO3 Cl
Нітратна кислота HNO3 з активними металами, розведена

з активними металами, концентрована

з важкими металами, розведена

з важкими металами, концентрована

NH3, NH+4


NO


NO


NO2

Концентрована сульфатна кислота H2SO4 з неметалами та важкими металами

з активними металами

SO2


S


H2S

Шестивалентний хром Cr3+
Оксид марганцю(IV) MnO2 Mn2+
Перманганати MnO4 кисле середовище

нейтральне середовище

сильнолужне середовище

Mn2+


MnO2


MnO2−4

Катіони металів та H+

Me0

H2

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тлумачний термінологічний словник з органічної та фізико-органічної хімії // укладачі Й.Опейда, О.Швайка. — К.: Наукова думка. — 1997. 532 с.