Вторинне джерело інформації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вторинне джерело інформаційного матеріалу — відносний термін, назва класифікації джерела інформаційного матеріалу за послідовністю.[1][2] Це інформаційний матеріал, отриманий з первинних джерел.[1] Наприклад, огляд джерел літератури, присвячених певному обговоренню чи проблемі з цитуванням цих джерел.[1] Вторинне джерело контрастує з первинним джерелом, яке є початковим джерелом інформації. Вторинне джерело інформації не є свого роду доказом, але є описом доказу. У той час як первинне джерело представляє матеріал, який є похідним свідоцтва явища "з перших рук", то вторинне джерело, зазвичай, забезпечує первинні джерела інтерпретаціями, коментарями, аналізом і критикою. Вторинні джерела включають популярно-наукові публікації і підручники та інші навчальні матеріали. Вторинне джерело — це термін, що використовується у дослідженнях (зокрема, дослідниками історії) щоб описати свої історичні праці як твори синтезовані на основі першоджерел і часто консультацій з іншими вторинними джерелами. Прикладом вторинного джерела може бути біографія історичної постаті, в якій створюють цілісну розповідь за різними первинними документами. Традиційні енциклопедії також є вториннними джерелами. Однак при дослідженні залежно від суб'єкта, той же матеріал може бути або первинним або вторинним джерелом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Фармакоекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів /Л.В. Яковлєва, Н.В.Бездітко, О.О. Герасимова та ін. / За ред. Л.В. Яковлєвої. – Вінниця: Нова Книга, 2009. — 208с. (стор.:50) ISBN 978-966-382-143-6
  2. "Primary, secondary and tertiary sources". University Libraries, University of Maryland