Вулиця Полковника Гегечкорі
| Вулиця Полковника Гегечкорі Кременчук | |
|---|---|
_(4.01.12).jpg) Вулиця Полковника Гегечкорі на початку | |
| Місцевість | є межею Центру на північному заході |
| Район | Автозаводський |
| Назва на честь | Полковника Олега Гегечкорі |
| Колишні назви | |
| Весела, 1905 року[1] | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,2 км |
| Координати початку | 49°04′04″ пн. ш. 33°23′43″ сх. д. / 49.067652° пн. ш. 33.395305° сх. д. |
| Координати кінця | 49°04′22″ пн. ш. 33°24′36″ сх. д. / 49.072896° пн. ш. 33.410089° сх. д. |
| Номери телефонів | (код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних) 3-1X-XX, 3-2X-XX, 3-7X-XX |
| Транспорт | |
| Рух | двобічний |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Пам'ятники | пам'ятна дошка В. С. Висоцькому |
| Медичні заклади | шкірно-венерологічний диспансер[2] |
| Поштові відділення | відділення зв'язку № 5 [3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Полковника Гегечкорі у Вікісховищі | |
Ву́лиця Полковника Гегечкорі — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 1200 метрів.
Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається з берега Дніпра та прямує на північний схід, де входить у вул. Шевченка.
Проходить через наступні вулиці (з початку до кінця):
Вулиця названа на честь полковника Збройних сил України Олега Гегечкорі.
- Буд. № 34 — шкірно-венерологічний диспансер[2].
- Буд. № 4 — відділення зв'язку № 5[3].
Вулиця була закладена у 1774 р. відповідно першого регулярного плану міста від садиби військового шпиталю на сучасній вулиці Богдана Хмельницького до міського кордону, що проходив по сучасній вулиці Небесної Сотні. У 1805 р. на місці шпиталю будують тюремний замок, від якого і починається вулиця, яка невдовзі отримує назву Весела. Вона збільшується разом із ростом міста, і вже у першій половині ХІХ ст. досягає берега Кривої Руди. У цей час вулиця забудовується переважно одноповерховими мазанками, у яких мешкали бідні міщани, робітники солдати.
Були на Веселій вулиці й дешеві трактири, шинки та публічні будинки.
У другій половині ХІХ ст. на вулиці з’являються промислові підприємства. І. Немець будує паровий млин, який з часом стане найбільшим у місті борошномельним товариством «І. Немець та сини». Працювало на млині близько 100 людей. У 1913 році на базі підприємства виникає «Південно-Руське борошномельної та лісопильної справи акціонерне товариство», де працювало вже понад 200 людей.
- Раніше на вулиці знаходились кабаки, трактири та публічний будинок[1].
- ↑ а б Вулицями старого Кременчука. Архів оригіналу за 30 жовтня 2010. Процитовано 5 лютого 2012.
- ↑ а б Список медичних закладів Кременчука на сайті «Лікарняна каса Полтавщини». Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 5 лютого 2012.
- ↑ а б Відділення поштового зв'язку №5 м. Кременчук. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 5 лютого 2012.
- Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид-во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).