Вулиця 1905 року (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця 1905 року
Кременчук
Вулиця 1905 року на початку

Вулиця 1905 року на початку
Місцевість є межею Центру на північному заході
Район Автозаводський
Назва на честь революції 1905—1907
Історичні відомості: колишні назви
Весела[1]
Загальні відомості
Протяжність 1,2 км
Координати початку 49°04′04″ пн. ш. 33°23′43″ сх. д. / 49.067652° пн. ш. 33.395305° сх. д. / 49.067652; 33.395305
Координати кінця 49°04′22″ пн. ш. 33°24′36″ сх. д. / 49.072896° пн. ш. 33.410089° сх. д. / 49.072896; 33.410089
Номери телефонів (код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних)
3-1X-XX, 3-2X-XX, 3-7X-XX
Транспорт
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники пам'ятна дошка В. С. Висоцькому
Медичні заклади шкірно-венерологічний диспансер[2]
Поштові відділення відділення зв'язку № 5 [3]
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця 1905 року у Вікісховищі

Ву́лиця 1905 року — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 1200 метрів.

Розташування[ред.ред. код]

Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається з берегу Дніпра та прямує на північний схід, де входить у вул. Шевченка.

Проходить через наступні вулиці (з початку до кінця):

Походження назви[ред.ред. код]

Вулиця названа на честь революції 1905—1907.

Будівлі та об'єкти[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

ХVІІІ століття[ред.ред. код]

Вулиця була закладена у 1774 р. відповідно першого регулярного плану міста від садиби військового шпиталю на сучасній вулиці Богдана Хмельницького до міського кордону, що проходив по сучасній вулиці Небесної Сотні. У 1805 р. на місці шпиталю будують тюремний замок, від якого і починається вулиця, яка невдовзі отримує назву Весела. Вона збільшується разом із ростом міста, і вже у першій половині ХІХ ст. досягає берега Кривої Руди. У цей час вулиця забудовується переважно одноповерховими мазанками, у яких мешкали бідні міщани, робітники солдати.

Були на Веселій вулиці й дешеві трактири, шинки та публічні будинки.

ХІХ століття[ред.ред. код]

У другій половині ХІХ ст. на вулиці з’являються промислові підприємства. І. Немець будує паровий млин, який з часом стане найбільшим у місті борошномельним товариством «І. Немець та сини». Працювало на млині близько 100 людей. У 1913 році на базі підприємства виникає «Південно-Руське борошномельної та лісопильної справи акціонерне товариство», де працювало вже більше 200 людей.

ХХ століття[ред.ред. код]

Факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. – Видання друге, перероблене і доповнене. – Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. – 224 с. (рос. мовою).