Гегечкорі Олег Іродійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Гегечкорі
Олег Іродійович Гегечкорі
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Гегечкорі Олег Іродійович, 1.jpg
Загальна інформація
Народження 9 січня 1972(1972-01-09)
м. Херсон, Україна
Смерть 8 березня 2022(2022-03-08) (50 років)
Київська область, Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олег Іродійович Гегечкорі (9 січня 1972, м. Херсон, Україна — 8 березня 2022, Київська область, Україна) — український військовослужбовець, льотчик, полковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Гегечкорі народився 9 січня 1972 року в місті Херсоні[1].

Закінчив Кременчуцьке льотне училище. Служив командиром вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України[2].

Провів за штурвалом вертольоту більше ніж 20 років. До 2014 року неодноразово виконував обов`язки у складі українського контингенту місії ООН в Ліберії, Сьєрра-Леоне, а також проходив службу у пошуковій бригаді[3].

Учасник АТО/ООС.

Загинув 8 березня 2022 року в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Київщині.

8 квітня 2022 року похований на Свіштовському кладовищі у м. Кременчуці[4].

Залишилися дружина та двоє дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
  • орден «За мужність» II ст. (14 березня 2022) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6]
  • орден «За мужність» III ст. (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Льотчику з Кременчука Олегу Гегечкорі посмертно присвоїли звання Героя України. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022. 
  2. Зло повертається, коли зневажають права людей, закон і руйнують культуру; саме це сталося з Росією — звернення Президента України [Архівовано 8 травня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 7 травня.
  3. Пройшов найгарячіші точки світу і загинув над Київщиною. Історія Героя України Олега Гегечкорі. 18.05.2022, 11:02. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
  4. Кременчук попрощався з підполковником Олегом Гегечкорі. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022. 
  5. Указ Президента України від 8 травня 2022 року № 322/2022 «Про присвоєння О.Гегечкорі звання Герой України»
  6. Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 134/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 12 грудня 2016 року № 551/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Сухопутних військ України»

Джерела[ред. | ред. код]