Вулиця Небесної Сотні (Кременчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вулиця Небесної Сотні
Flag of Kremenchuk.svg Кременчук
Вулиця Небесної Сотні від перехрестя з вулицею Соборною в сторону правого берега
Вулиця Небесної Сотні від перехрестя з вулицею Соборною в сторону правого берега
Район Автозаводський район герб.png Автозаводський
по більшій частині вулиці проходить межа між районами
Назва на честь Небесної Сотні
Історичні відомості: колишні назви
Зелено-Константинівська, Столипінська, Пролетарська[1]
Загальні відомості
Протяжність 2,5 км
Номери телефонів 2-1X-XX, 2-2X-XX, 2-3X-XX, 2-6X-XX,
291-XX-XX, 3-1X-XX, 3-2X-XX, 3-3X-XX,
3-6X-XX, 3-7X-XX, 3-9X-XX, 5-3X-XX, 6-XX-XX, 71-XX-XX, 74-XX-XX, 77-XX-XX, 79-XX-XX
Транспорт
Автобуси 2, 9
Тролейбуси 3
Маршрутні таксі 2, 2-С, 2-В, 3-А, 3-Б, 5, 7, 8, 9, 10-Б, 12, 16-А, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 28-А, 28-Б, 29, 30, 31 [2]
Зупинки громадського транспорту вул. Троїцька, Центр, Ринок, Крюківський міст
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади КУЕІТУ [3]
Поштові відділення відділення зв'язку № 17
Комерція центральний ринок, представництва банків Ощадбанк
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Вул. Пролетарська (Кременчук).JPG
На карті населеного пункту
commons:Вулиця Небесної Сотні у Вікісховищі

Небесної Сотні вулиця — одна з найдовших вулиць Кременчука. Протяжність близько 2600 метрів.

Попередні назви: Зелено-Костянтинівська, Столипінська, Пролетарська (до 31.05.2016)[4].

Походження назви[ред.ред. код]

Вулиця названа на честь Небесної Сотні.

Розташування[ред.ред. код]

Вулиця розташована переважно в південній та частково в центральній частині лівобережної частини Кременчука. Починається із роздоріжжя вулиць біля Крюківського мосту, тобто з півдня і прямує на північ, таким чином сполучаючи лівобережну частину міста з правобережною.

Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):

Опис[ред.ред. код]

Вулиця є однієї з основних транспортних артерій Кременчука, не в останню чергу завдяки Крюківському мосту[5].

По вулиці, починаючи з перетину з вул. Троїцької і до початку, проходить межа районів Кременчука — Автозаводського й Крюківського.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця на початку XX століття

ХVІІІ століття[ред.ред. код]

У минулому (план 1774 р.) по цій вулиці проходив кордон міста, а далі вже тягнулися заболочені заплави річок Кагамлика та Кривої Руди. У глибині житлових кварталів було багато садів, тому вулиця й отримала назву Зелено-Костянтинівська.

У кінці перебування в Кременчуці намісництва (1789) міські кордони були відсунуті до сучасних вулиць Гагаріна та Горького, а Зелено-Константинівська втрачає своє прикордонне положення та перетворюється на звичайну міську околицю.

ХІХ століття[ред.ред. код]

ХХ століття[ред.ред. код]

У роки Другої світової війни Пролетарська, як і більша частина міста, зазнала величезних руйнувань. Відразу ж після визволення кременчужани розпочали перший етап відбудови: розбирали завали, розчищали проходи, дороги, тротуари.


Будівлі та об'єкти[ред.ред. код]

На вулиці знаходяться ВНЗ «Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління»[3], велика кількість магазинів, центральний ринок, автозаправна станція.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).