Вігіланти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суд Лінча 1856 р. організований Комітетом вігілантів Сан-Франциско

Вігіланти — особистості або групи, метою яких є переслідування осіб, обвинувачених в справжніх чи вигаданих злочинах, що не отримали заслуженого покарання, в обхід правових процедур. Хоча їх жертвами нерідко стають справжні злочинці, вігіланти можуть мати власні уявлення про те, що називати злочином. Групи і окремі громадяни, які допомагають владі в переслідуванні злочинців, не вважаються вігілантами, якщо вони не влаштовують самосуд. В іншому випадку вігіланти самі стають злочинцями з погляду закону.

Слово вігіланти походить від іспанського vigilante (пильний).[1] Вігіланти вважають, що офіційне правосуддя неефективне, внаслідок чого об'єднуються для того, щоб протистояти кримінальним елементам своїми силами. В окремих випадках вігілантами стають одинаки, які розчарувалися як в законі, так і в суспільстві. Іноді жертвами вігілантів стають представники влади, що стоять над законом та звинувачені в корупції.[2] Акції вігілантів не завжди є насильницькими і можуть зводитися до образ на словах або дій, а також до вандалізму щодо майна жертв. Прикладом вігіланта-одинака у художній творчості може бути герой кінофільму «Бережись автомобіля» Юрій Дєточкін або Бетмен.

Історичний аспект[ред. | ред. код]

Велике повішання у Гейнсвіллі, 1862 р.

Вігілантизм як діяльність був відомий задовго до появи власне терміна «вігіланти». Паралелі можна вбачати у старовинному звичаї кровної помсти або вендети. Соціологи проводять також паралелі між поведінкою вігілантів та повстанням або царевбивством. У західній культурі типовим образом вігіланта є Робін Гуд.[3] У середньовічній Європі існували таємні судові організації, наприклад, фемічний суд.

У Північній Америці організації вігілантів створювалися ще до війни за незалежність, але власне термін вігіланти застосовується насамперед до тих організацій, які самі називали себе вігілантами і з'явилися в XIX ст.[4][5][6] Вони, зокрема, широко практикували суди Лінча. Однією з них є сумнозвісний Ку-клукс-клан.[7] У ХХ ст. аналогічні організації відомі в Німеччині (фрайкора), Фінляндії (Охоронний корпус Фінляндії), Центральній Америці (Ескадрони смерті), Африці (Хлопці Бакассі), Великій Британії (Ірландська республіканська армія), США (Товариство охорони морської фауни).

Сучасність вігілантизму[ред. | ред. код]

Влада Мексики уклала мирну угоду з вігілантами — народними добровольцями, які своїми силами борються зі злочинністю та наркотрафіком. Вони стануть частиною сільської оборони.[8]

У нинішній Європі вігілантизм практикують домінуючі етнорелігійні групи і консервативні партії. У Північній Ірландії громада римських католиків періодично стає об'єктом групового вігілантизму кількісно більшої протестантської громади. У 90-х рр. у відповідь на насилля сепаратистської організації ІРА католицька меншість Белфаста піддалося нападам з боку протестантських груп. У Франції Національний фронт Ж. Ле Пена застосовує вігілантізм проти Фронту звільнення Бретані і Асоціації корсиканських патріотів. В Іспанії акції пильності партії Національної єдності спрямовані проти партії басків. Групи вігілантів борються з етноорганізаціями, чия ідеологія і тактика сприймається загрозою усталеному порядку. Нелегітимні тактики вігілантів призводить до загострення етнонаціонального конфлікту.[9]

Вігілантизм в Україні[ред. | ред. код]

В Україні термін не набув широкого вжитку, але, наприклад, ознаки вігілатизму присутні у організацій громадян, що ведуть боротьбу з педофілами. З 2014 року різноманітні організації займаються руйнуванням майна та вторгненням у житло колишніх високопосадовців, обвинувачених у корупції.[10] Вігілантом можна вважати Олександра Музичко. Вігілантами також є так звані «Ніжинські Робінгуди».

Вигадані вігіланти[ред. | ред. код]

Більшість супергероїв є вігілантами.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "vigilante" etymology. Merriam Webster's Online Dictionary. Архів оригіналу за 2012-06-20. Процитовано 2010-05-31. 
  2. Bronwyn Harris. (May 2001). "As for Violent Crime that's our Daily Bread": Vigilante violence during South Africa's period of transition. Архів оригіналу за 2002-08-20. Процитовано 2017-02-16.  Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  3. Mark D. Meyerson, Daniel Thiery. (2004-11-01). A Great Effusion of Blood?: Interpreting Medieval Violence. 
  4. Kevin Mullen. Malachi Fallon First Chief of Police. 
  5. Kelly D. Hine. (1998). VIGILANTISM REVISITED: AN ECONOMIC ANALYSIS OF THE LAW OF EXTRA-JUDICIAL SELF-HELP OR WHY CAN’T DICK SHOOT HENRY FOR STEALING JANE’S TRUCK? (PDF). Архів оригіналу за 2003-09-19. Процитовано 2017-02-16. 
  6. Eric Monkkonen. Western Homicide: The Case of Los Angeles, 1830—1870. // Pacific Historical Review, 74 (Nov. 2005), 609.
  7. Ку Клукс Клан: белое движение в США [Електронний ресурс. — М. : [б. в.], 2001. — 72 с.
  8. У Мексиці узаконять так звані «народні» патрулі
  9. Гегемоністський конфлікт і вігілантізм
  10. Активисты захватили «замок» Кивалова в Одессе