Візантійсько-венеційський договір (1390)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Візантійсько-венеційський договір (1390) | |
|---|---|
| Тип | П'ятирічний пакт про ненапад і комерційна угода |
| Підписано | 2 червня 1390 |
| Місце | Константинополь |
Візантійсько-венеційський договір 1390 року — угода між Візантійською імперією та Венеційською республікою, яка поновлювала перемир'я між двома державами та венеційські торгові привілеї у Візантійській імперії.
Опис[ред. | ред. код]
Договір був підписаний під час короткого правління Іоанна VII Палеолога, після чотирнадцяти років безрезультатних переговорів щодо поновлення попереднього договору[1]. Він також уточнив борги візантійських імператорів перед Венецією:
- 17 163 гіперпіронів — як відшкодування збитків венеційським купцям, які мають бути сплачені п'ятьма щорічними платежами;
- 30 000 золотих дукатів з відсотками — за коронні коштовності, закладені під час громадянської війни у Візантії 1341—1347 років і
- 5000 дукатів — позичених Венеційською республікою Іоанну V Палеологу в 1352 р[2].
Договір став основою для всіх наступних венеційсько-візантійських договорів, поновлюваних майже дослівно в 1406, 1412, 1418, 1423, 1431, 1436, 1442 і, нарешті, в 1447 році[3].
Див. також[ред. | ред. код]
- Візантійсько-венеційський договір (1082)
- Візантійсько-венеційський договір (1268)
- Візантійсько-венеційський договір (1277)
- Візантійсько-венеційський договір (1285)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nicol, 1988, с. 329.
- ↑ Nicol, 1988, с. 259, 305, 329–330, 388.
- ↑ Nicol, 1988, с. 349, 388.
Джерела[ред. | ред. код]
- Miklosich, Franz; Μüller, Joseph (1865). Acta et Diplomata graeca medii aevi sacra et profana. Т. III. Vienna: Carl Gerold. с. 135—144.
- Nicol, Donald M. (1988). Byzantium and Venice: A Study in Diplomatic and Cultural Relations. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-34157-4.
- Thomas, Georg Martin; Predelli, Riccardo (1888). Diplomatarium Veneto-Levantinum, sive Acta et Diplomata res Venetas, Graecas atque Levantis illustrantia. II a 1351–1454. Venice: Sumptibus Societatis. с. 224—229.