Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Андрух Іван

АНДРУХ Іван

(28.03.1897 — 28.08. 1921) — укр. військ.-політ. діяч, активний учасник укр. нац.-визвол. боротьби 1914—21. Н. в с. Болестрашичі біля м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща). Закінчив г-зію у Перемишлі (1916 — екстерном, виїжджав із фронту), учасник нац. молодіжного й січового рухів. У роки Першої світової війни від серп. 1914 — хорунжий ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ на рос. фронті. Перебував у полоні в таборі у м. Царицин (нині м. Волгоград, РФ; 1916— 17). На поч. 1918 — у Галицько-Буковинському курені січових стрільців, який відзначився при захисті Українська Центральна Рада, командир підрозділів у боях з більшовицькими військами М. Муравйова. Восени 1918 — сотник Окремого корпусу січових стрільців на більшовицькому й денікінському фронтах. Від 1920 — у таборах інтернованих частин Української Галицької армії в 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Чехословаччині; крайовий комендант Української військової організації (УВО), скерованої до рад. України, де увійшов до складу підпільного Центр. повстансько-партизан. к-ту в Києві. 17 серп. 1921 заарештований ЧК, розстріляний.

Література

За волю України: Історичний збірник УСС. Нью-Йорк, 1967;

• Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990; Життя і смерть полковника Коновальця. Львів, 1992; Історія Січових Стрільців. Львів, 1992; Андрій Мельник: Спогади та документи. К., 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: К.Є. Науменко; url: http://history.org.ua/?termin=Andrukh_I; том: 1