Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Браницький Франциск-Ксаверій
БРАНИЦЬКИЙ (Браніцький, Бранецький) Франциск-Ксаверій
(прибл. 1730–1819) – граф, магнат, військ. і держ. діяч Речі Посполитої, генерал-аншеф (1793) і генерал від інфантерії (1798) Російської імперії. Кавалер орденів св. Станіслава та Білого орла. Батько Єлизавети Воронцової.
З шляхетського роду Браницьких. Н. в сім’ї брацлав. каштеляна Петра Браницького та Валерії з роду Шембеків. Учасник Семилітньої війни 1756–1763 у лавах франц. армії. Прийнятий до почту герцогом Карлом Курляндським – сином польс. короля Августа III. У складі посольства під проводом Станіслава-Августа Понятовського (майбутнього короля Речі Посполитої) відвідав Санкт-Петербург. Від 1764 – перший королів. ад’ютант, коронний чашник, потім – підстолій, від 1766 – великий коронний ловчий, 1768 – региментар коронних військ, діяв проти Барської конфедерації 1768, придушував Коліївщину, після чого дістав у нагороду Любомльське староство. 1771 – королів. посланець до Росії. 1773 призначений гетьманом польним, 1774 – гетьманом великим коронним, обійняв Білоцерківське староство.
Невдоволений королем через обмеження своїх владних функцій, 1775 очолив опозицію з боку консерваторів. 1781 за намови імп. Катерини II повінчався з її улюбленицею, яка в тогочасних поголосках фігурувала як дочка рос. імператриці, – Олександрою Енгельгардт (разом, зокрема, супроводжували царицю в подорожі по Україні та Криму 1787). Приєднався до облоги Очакова рос. армією (1788), постачав її продовольством.
Активний діяч Чотирирічного сейму 1788–92. Присягнувши Конституції 3 трав. 1791, став військ. міністром, але 1792 зрадив Речі Посполитій, ставши одним із провідників Торговицької конфедерації. 1793 склав гетьман. булаву, перейшов на рос. службу. Від 1798 здебільшого мешкав у білоцерківському маєтку, взявши відставку. З дружиною заснував парк «Олександрія», розгорнув підприємницьку діяльність, сприяв розвиткові с. г-ва в краї, зокрема садівництва, конярства та вівчарства.
П. у Білій Церкві.
Література
[ред. код]- Костомаров Н.И. Последние годы Речи Посполитой, т. 1–2. СПб., 1886;
- Лихач Е. Браницкий, граф Франц Ксаверий. В кн.: Русский биографический словарь. СПб., 1908;
- Ruszczyc M. Dzieje rodu і fortuny Branickich. Warszawa, 1991.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Branytskyj_K; том: 1