Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Варинський Людвик Северинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ВАРИНСЬКИЙ (Waryński) Людвик (Людвиг-Тадей) Северинович

(1856–24(12) або 25(13).02.1889) – революціонер, публіцист. Н. в с. Мартинівка Канівського пов. Київ. губ. (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.) в родині шляхтича, згодом – учасника польського повстання 1863–1864 С.Варинського. Закінчив Білоцерківську г-зію (1874), вступив до петерб. Технологічного ін-ту. Став ватажком студентських заворушень восени 1875, за що був заарештований та засланий до с. Кривець Таращанського пов. Київ. губ. (нині село Ставищенського р-ну Київ. обл.). Очолив рос.-укр.-польс. соціаліст. гурток самоосвіти в Києві.

1876 з дозволу ДОНДУКОВ-КОРСАКОВ Олександр Михайлович відбув до Варшави, залишаючись під поліцейським наглядом. Працював робітником на ф-ці. Від 1877 навч. в Новоолександрійському ін-ті с. госп-ва й лісівництва (посад Ново-Олександрія Люблінської губ., нині м. Пулави, Польща), організував там таємну молодіжну орг-цію. Наступного року, виключений з ін-ту, відкрив у Варшаві слюсарну майстерню, під прикриттям якої розгорнув антиурядову пропаганду. Створив фонд для робітн. страйків – «касу опору». Перейшов на нелегальне становище. Восени 1878 емігрував, зупинився у Львові. Дотримувався думки про потребу федеративних спілок соціалістів, у т. ч. поляків і українців. 8 лют. (27 січ.) 1879 взятий під варту в Кракові. Звинувачений у створенні конспірації задля порушення громад. спокою та підбурення до злочину, на суді (лют.–квіт. 1880) сміливо захищав свої погляди. Всі 35 звинувачуваних по справі були виправдані. Одначе за підробку реєстраційного документа в. зазнав вислання з Австро-Угорщини.

Прибув до Швейцарії, співпрацював у польс. час. «Rόwność» і «Przedświt», організував гуртожиток-комуну неподалік Женеви, де, зокрема, знайомив товаришів із групи «Рівність», а також запрошених –В.Засулич, Л.Дейча та Я.Стефановича з теорією марксизму. Водночас полемізував з К.Марксом і Ф.Енгельсом щодо нац. питання. Ініціював угоду «Рівності» з «Чорним переділом», виступав у час. «Чорний переділ». Контактував із М.Драгомановим.

Повернувся до Варшави в груд. 1881, став одним із засн. партії «Пролетаріат» («Великий пролетаріат»), прилучивши до неї польс. групи соціалістів із Санкт-Петербурга, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Москви, Одеса та ін. міст. Обладнав таємну друкарню, видавав підпільну газ. «Proletariat», налагодив зв’язки з «Народною волею». У верес. 1883 заарештований поліцією. Понад два роки утримувався у Варшавській цитаделі, тяжко занедужав. На «процесі 29-ти» (листоп.–груд. 1885) засуджений до 16-літньої каторги. Тяжко хворим 13(01) берез. 1886 замкнений до одиночної камери Шлісельбурзька фортеця.

П. в ув’язненні.

Література[ред. код]

  • Валк С. Из архива в.Я. Богучарского: К биографии Людвига Варынского. «Каторга и ссылка», 1927, № 3;
  • Wudzki L. O Ludwiku Waryńskim. Warszawa, 1956;
  • Targalski J. Ludwik Waryński. Proba życia. Warszawa, 1976.

Джерела[ред. код]

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Varynskyj_L; том: 1