Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Військові поселення

ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ

елементи організації частини військ. сил Російської імперії доби кріпацтва, коли військ. служба поєднувалася з госп. діяльністю. Організовувалися ще в 17 ст. на пд. і сх. рубежах Рос. д-ви для захисту її кордонів. На поч. 18 ст. за Петра I з цією метою подібні поселення було засновано і в Україні. Нового поширення в.п. набули за часів імператорів Олександра I та Миколи I. Виконавцем задумів щодо впровадження в.п. був граф О.Аракчеєв (див. Аракчеєвщина). Ідея в.п. полягала в тому, щоб створити великий резерв вишколених військ без додаткових витрат з боку д-ви. Переводили у військ. поселенці державних селян та козаків. Згідно з положенням про в.п., усіх працездатних селян до 45 років включно, що примусово переводилися в поселення, поділяли на три групи: господарів, помічників та солдатів діючих частин. Усі вони ставали одночасно хліборобами і вояками. Господар і його помічник зобов’язані були, крім своїх родин, утримувати ще двох солдатів з родинами, тричі на тиждень взимку і двічі влітку навчатися військ. справи, виконувати численні натуральні повинності та деякі обов’язки поліцейського характеру. Дітей поселенців з семи років зараховували до шкіл кантоністів (військовозобов’язаних).

В.п. в Україні з’явилися 1817 в кількох пов. Слобідсько-Української губернії та Херсонської губернії. Наприкінці 1825 на всій тер. Рос. імперії поселено 12 гренадерських полків та 2 гарматних у Новгородській, 6 піх. у Могильовській, 16 кінних у Слобідсько-Укр., Катериносл. та Херсон. губ., пізніше в.п. були поширені на Київ. та Подільську губ. 1850 на становищі військ. поселенців перебувало понад 645 тис. жителів України. На час ліквідації в.п. 1857 вони займали понад 2,3 млн десятин землі. Поширення в.п. в Україні було пов’язане з ім’ям графа І.Вітта. Підневільне становище мешканців в.п. спричинило Бузьких козаків повстання 1817, Чугуївське повстання 1819, Шебелинське повстання 1829 та ін. Розв’язання проблеми збільшення військ. сили імперії шляхом поєднання військ. служби з одночасним господарюванням зазнало краху. в. п. ліквідовано як такі, що не виправдали сподівань, а поселенців переведено до стану держ. селян.

Література

• Кеппен П. Девятая ревизия. СПб., 1857;
• Ковбасюк С. Шебелинское восстание. Х., 1927;
• Багалій-Татаринова О. Нариси з історії військових поселень на Україні. Х., 1927;
• Липовская Т.Д. Социально-экономическое положение военных поселян 1817– 1857. Днепропетровск, 1982.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Т.І. Лазанська.; url: http://history.org.ua/?termin=Vijskovi_poselennia; том: 1