Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГАТЦУК Олексій Олексійович

ГАТЦУК (Гаццук) Олексій (Олекса, Алексій) Олексійович

(14(02). 12, за ін. даними, 10.1832–04.11(23.10).1891) – викладач, публіцист, видавець, учений, чл.-засн. Моск. археол. т-ва (1864). З родини конотопських поміщиків, дворян Черніг. губ. Н. в м. Одеса. Закінчив моск. г-зію (1852) й історико-філол. ф-т Моск. ун-ту (1857, здобувши ст. кандидата). Від 1859 (офіційно – 1860) – на посаді ад’юнкта викладав словесність у Рішельєвському ліцеї. Виступив із рецензією «Новости малороссийской литературы» («Московские ведомости», 1859, 26 апреля), присвяченою творам Д.Мордовця, М.Максимовича та свого брата Миколи Гатцука (М.Куцого). Співробітничав у часописах «Одесский вестник», «Рассвет», «Сион» і «Основа», де 1862 умістив рецензію на книгу «Старосветский бандуриста» М. Закревського та критично розглянув чотиритомний «Опыт южнорусского словаря» Каленика Шейковського (за що дістав схвалення редакції журналу), доводив самостійність укр. мови. Дружив із П.Кулішем.

Взявши відставку 1862, недовго мешкав у Києві, а потім оселився в Москві. Зайнявся розкопками старожитностей, став одним із організаторів і учасників Археологічних з’ їздів 1864 до ж. «Русский архив» подав власноруч складений опис антикварних речей Чертковського зібрання. Опублікував ст. «Заметка об общерусском литературном наречии», обстоюючи необхідність дослідження як великорус. мови, так і укр. («День», 1864, 12 сентября).

Випускав од 1866 популярний «Крестный календарь», насичений різноманітними відомостями, зокрема з історії (тираж перевищував 100 тис. прим.), од 1875 – «Газету, еженедельное иллюстрированное приложение к “Крестному календарю”», що після 43 чисел прибрала назву «Газета А.Гатцука, политико-литературная, художественная и ремесленная», 1884–90 – ще й додаток «Иллюстрированные оригинальные и переводные романы и повести». За сміливі висловлювання його газета зазнавала суворих урядових утисків, позбавлялася права продажу вроздріб, призупинялася, пильно контролювалася попередньою цензурою. 1890 він був змушений передати видання до ін. рук.

Серед написаного ним – «Слово о старине незапамятной» (М., 1865); «Бисмарк, русский главноначальствующий Южною (Украинскою) армиею в 1747 г.» («Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1871, кн. 3); «Очерк истории книгопечатного дела в России» («Русский вестник», 1872, № 5–6); «Николай Коперник» (М., 1873). Ставши власником решток архіву О.Бодянського, обнародував листи М.Гоголя, О.Суворова. Подарував Румянцевському музею (нині – Рос. держ. бібліотека в Москві) «Краткий реестр рукописей Киево-Печерской Лавры и Киевской Духовной Академии», а Київ. ун-ту – документ про таємний нагляд влади за О.Пушкіним.

П. у м. Москва.

Література

В. Н-ко [Науменко В.] Алексей Алексеевич Гатцук. «Киевская старина», 1891, № 12; Слуцкий С. Алексей Алексеевич Гатцук. В кн.: Памяти отца наместника Леонида, А.А. Гатцука, Н.А. Попова и А.А. Котляревського. М., 1893; Кузеля З. Лист Ол. Гатцука до Мікльошіча. «ЗНТШ», 1905, № 4; Корш Ф.Е. Памяти Алексея Алексеевича Гатцука. В кн.: Крестный календарь на 1915 г. М., [1914]; Савченко Ф. Співробітництво П. Куліша з Олексою Гатцуком. В кн.: П.О. Куліш (матеріяли і розвідки), ч. 1. Львів, 1929; Лепёхин М.П. Гатцук. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 1. М., 1989.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Gatcuk_Ol; том: 2