Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГЛІБОВ Леонід Іванович

ГЛІБОВ Леонід Іванович

(05.03 (21.02).1827–10.11(29.10).1893) – поет, байкар, громад. діяч. Н. в с. Веселий Поділ (нині село Семенівського р-ну Полтав. обл.) у сім’ї управителя поміщицького маєтку. Закінчив Ніжин. ліцей (1855). 1856–58 вчителював на Поділлі в с. Чорний Острів, від 1858 викладав географію в Черніг. г-зії. Водночас очолював редакцію і видавав щотижневик «Черниговский листок» (1861–63), який був згодом заборонений цензурою за друкування «неблагонадійних» статей. Брав активну участь в організації роботи недільних шкіл для малозабезпечених громадян. 1863 потрапив під нагляд поліції за зв’язок із членами народницької орг-ції «Земля і воля», того ж року був увільнений з посад ред. та вчителя і змушений був виїхати з Чернігова до Ніжина. 1867 повернувся в Чернігів, де до кінця життя завідував земською друкарнею. На громад.-політ. становлення та літ. діяльність Г. вплинули його дружні стосунки з О.Марковичем, революц. народниками І.Андрущенком, М.Кибальчичем.

Перші літ. твори написані рос. мовою і увійшли до зб. віршів, надрукованої 1847. На поч. 1850-х рр. Г. почав писати укр. мовою. Започаткував жанр поетичного фейлетону, практикував у жанрі поетичних роздумів та сатиричних поезій. Публікував свої тв. в газетах «Киевский телеграф», «Черниговской газете», видавав книжки-метелики «Красный мотылек», «Удод» та ін. Створив кілька прозових тв. – «Просьолок», «Шурочка», «Лихач» і п’єси – комедію «До мирового», «Типические сцены с живыми картинами» та ін.

Перша зб. байок, яка принесла Г. широку популярність, була ним надрукована в Києві 1863. Друга й третя вийшли друком 1872 і 1882. Г. написав понад 100 оригінальних байок, в яких із прихильністю відображав життя простих трударів, викривав та висміював держ. порядки, негаразди в земських установах, критикував землевласників та їхніх прислужників, у сатиричній формі відтворював широку панораму соціального життя в Україні. До літ. доробку Г. належать і численні тв., написані для дітей.

Поезії Г. «Журба» («Стоїть гора високая»), «Вечір», «Пісня» («Летить голуб понад морем»), «Пісня» («Скажіть мені правду, добрі люди») покладені на музику і стали відомими укр. піснями та романсами.

П. у м. Чернігів.

У смт Чорний Острів відкрито літ.-меморіальний музей-кімнату Г., у Чернігові на його могилі споруджено пам’ятник, на фасаді Ніжин. ліцею (нині Ніжин. пед. ін-т) встановлено меморіальну дошку.

Твори

Твори, т. 1–2. К., 1974; Байки. К., 1976.

Література

Гур’єв Б.М. Леонід Глібов. К., 1965; Деркач Б.А. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. К., 1977; Його ж. Леонід Глібов. К., 1981.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: Т.І. Катаргіна.; url: http://history.org.ua/?termin=Glibov_L; том: 2