Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГОРОДНИКИ
ГОРОДНИКИ
– категорія поземельно чи особисто залежного від шляхтича або заможного козака сільс. нас. в Україні 14–19 ст. Г. володіли власними або користувалися чужими присадибними ділянками (городами). Виконували різні повинності на користь шляхти, козацької старшини, заможних козаків. Наймитували в багатих селян, купців, чумаків, цехових майстрів. У 17–18 ст. Г., підсусідки, захребетники та загородники найчастіше фігурують не як різні групи, а як одна змішана група. Після селянської реформи 1861 більшість Г. одержали земельні ділянки у приватну власність без викупу.
Література[ред. код]
Барвинский В.А. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII–XVIII вв. Х., 1909; Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины. Конец XVII – 60-е годы XVIII ст. К., 1971; Гуржій О.І. Еволюція соціальної структури селянства Лівобережної та Слобідської України (друга половина XVII–XVIII ст.). К., 1994.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: О.І. Гуржій.; url: http://history.org.ua/?termin=Gorodnyky; том: 2