Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДНІПРОВСЬКА (БРЯНСЬКА) ФЛОТИЛІЯ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ДНІПРОВСЬКА (БРЯНСЬКА) ФЛОТИЛІЯ — вітрильно-веслувальне з’єднання рос. флоту, засноване для застосування в російсько-турецькій війні 1735—1739. Командували нею контр-адмірал Василь Дмитрієв-Мамонов (лют.—верес. 1737), віце-адмірал Наум Сенявин (верес. 1737—трав. 1738), знову В.Дмитрієв-Мамонов (до січ. 1739), потім — капітан Яків Барш, із берез. 1739 — контр-адмірал.

Спорудження розгорнулося на р. Десна (притока Дніпра) за урядовими указами від 31(20) жовт. 1736 та 15(04) січ. 1737. Розташов. там базове Брянське адміралтейство, яке діяло ще 1724—27 (після чого було законсервованим), відновило спорудження  прамів  і  галер,  почало буд-во плашкоутів, а 1737 — дубель-шлюпок, барок, річкових човнів, ін. плавальних засобів, здатних пройти повз Дніпрові пороги.

Випроваджена в експедицію окремими загонами протягом першої пол. 1737, флотилія з 350 невеликих кораблів, завантажених військ. знаряддям і провіантом, мала в своєму складі понад 4000 осіб, відряджених допомогти рос. армії Б.-К.Мініха штурмувати Очаків, але осн. плавальні засоби повільно долали важкий шлях і навіть авангард це зробив аж тоді, коли фортецю було здобуто з суходолу. Призначеного місця дісталися бл. півсотні суден, й деякі з них вогнем своєї мобільної артилерії підтримали атаковані турец. військом берегові укріплення та допомогли піхоті контрударами змусити прибулих туди восени 12 осман. галер повернути назад (одну дубель-шлюпку оттоманська ескадра захопила в полон).

Наприкінці 1737 Н.Сенявин заклав «Запорозьку корабельню», покликану добудовувати приведені з Брянська судна. На поч. 1738 він під Очаковом і Кінбурном орудував 254 дубель-шлюпками (озброєні невеликими гарматами-фальконетами, вміщували по сотні військовиків) та кончебасами (на кожному могло розташуватися до 80 осіб), 40 запороз. човнами, 250 байдаками (останні значною мірою були використані як матеріал для спорудження казарм). Через епідемію чуми восени того року залишки флотилії (347 бойових одиниць) вимушено відійшли з Дніпровського лиману Чорного м. вгору проти течії, почасти до о-ва Хортиця, й забезпечили евакуацію кріпосних гарнізонів, надалі обмежившись окремими пошуковими операціями.

Зокрема, у верес. 1739 дві веслувальні шлюпки та кілька козац. дубів під орудою запороз. полк. Єрпифеєва в Чорному м. атакували четвірку ворожих кончебасів і один із них захопили (ще одного знищив вибух, улаштований його екіпажем, який урятувався втечею, допливши до  о-ва Березань). Наступного місяця 4 бригантини, 20 дубель-шлюпок, 3 венеційських боти та 7 шлюпок вирушили в рейд до Акермана (нині м. Білгород-Дністровський) «задля найбільшої тривоги ворогові й учинення за ним усілякого пошуку».

Загалом під рукою Я.Барша налічувалося 657 суден, у т. ч. 6 галер, 5 прамів, 20 бригантин, 37 «ластових» суден, 224 дубель-шлюпки, 17 кончебасів, 23 венеційські боти, 15 плашкоутів, 84 великі адміралтейські барки, 50 малих адміралтейських барок, 62 козац. човни, 15 ялботів і шхерботів із 1029 мор. чинами та 274 вільними робітниками й козаками. Як бідкався сам нач. Д.(Б.)ф., через незручності стоянки при хортицькому ретраншементі (укріпленні) кораблі зазнавали руйнації («щодня потопали судна по 2 і по 3»). Після укладення Бєлградського мирного договору 1739 рештки флотилії були розібрані або передані «сухопутним командам», а особовий склад з них переведено до м. Санкт-Петербург.

Література

[ред. код]

Брянская флотилия. В кн.: Энциклопедия военных и морских наук, т. 1. СПб., 1883;

  • Головизнин К. Русский флот на Черном море. «Морской сборник», 1885, № 10; 1886, № 1–3;
  • Байов А. Русская армия в царствование Анны Иоанновны, ч. 1. СПб., 1906; Боевая летопись русского флота. М., 1948;
  • Фоменко В. План Запорозької верфі. «Архіви України», 1969, № 3;
  • Золотарев В.А., Козлов И.А. Три столетия Российского флота, XVIII век. СПб., 2003.

Джерела

[ред. код]

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Dniprovska_flotyliya; том: 2