Хортиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хортиця
Хортиця
DneproGES Khortitsa.jpg
Північна скеляста частина Хортиці

Карта
Знімок Хортиці
Знімок Хортиці
Географія
47°49′16″ пн. ш. 35°05′28″ сх. д. / 47.82111111113877655° пн. ш. 35.09111111113877257° сх. д. / 47.82111111113877655; 35.09111111113877257Координати: 47°49′16″ пн. ш. 35°05′28″ сх. д. / 47.82111111113877655° пн. ш. 35.09111111113877257° сх. д. / 47.82111111113877655; 35.09111111113877257
Континент Європа
Місцерозташування річка Дніпро
Акваторія Дніпро
Площа 23,59  км² 
Довжина 12,5  км
Ширина 2,5  км
Найвища точка 30 м
Країна
Україна Україна
Регіон Запорізька область,
м. Запоріжжя,
Вознесенівський район
Адм. одиниця Запоріжжя
Хортиця. Карта розташування: Україна
Хортиця
Хортиця
Хортиця (Україна)
Хортиця. Карта розташування: Запорізька область
Хортиця
Хортиця
Хортиця (Запорізька область)

CMNS: Хортиця у Вікісховищі

Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований поблизу Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.

На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північого заходу на південний схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. У південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.

Назва[ред. | ред. код]

Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників[1] виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.

Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. Щодо Григорія, то вважають, що це був вірменський просвітник Св. Григор.

У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.

У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островом. Еріх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Марцін Бельський писав про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.

Дмитро Донцов наводить легенду[2], де йдеться про те, що «Хортицею той острів прозивався по причині, що там колись у давнину стародавня була хвортеця». Проте, ця легенда не є переконливою з наукової точки зору.[3]

Природа[ред. | ред. код]

Скелясті береги з північного заходу Хортиці

З геологічного погляду, Хортиця є частиною Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини річки. До будівництва Дніпровської ГЕС русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля острова Хортиця не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».

Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млрд років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.

Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15 % є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою річкою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Хортиці

Мезоліт[ред. | ред. код]

Людина з'явилася на острові ще в епоху палеоліту та мезоліту.

Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до до н.е) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до до н.е) — у селі Середній Стіг і урочищі Вирва.

Енеоліт[ред. | ред. код]

Стародавнє капище (реконструкція)

Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970 рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі енеоліту 4 тис. до Р. Х. Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі дна Старого Дніпра.

Бронза[ред. | ред. код]

Альтанка на Хортиці

Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III—II тис. до н.е.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці:

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

Залізна доба[ред. | ред. код]

Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н.е., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).

Сармати з 2 ст. до Р. Х. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до Р. Х. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.

Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.

Доба Київської Русі[ред. | ред. код]

У IX сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торгівельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.

Костянтин VII Багрянородний згадує в середині XX століття Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.

За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу на Константинополь. Цікаво, що в цих місцях на дні Дніпра знаходили старовинну зброю, яка втратилася в часи Другої світової війни. 2011 року знайдено коштовний давньоруський меч каролінгського типу, який одразу нарекли «мечем Святослава»[5]

1928 року під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без руків'я. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією руків'їв — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).

У подальшому острів постійно використовувався як українська база проти половців і монголо-татар. 1103 року руські князі на чолі з Святополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатський літопис).

1223 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами на Калці.

Козак на Хортиці

Козацька доба[ред. | ред. код]

На острові багато назв, пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.

Січ з висоти польоту

У XV сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщения 16 сторіччя.

У 15961648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу.

У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.

У балках Молодняга і Липова відкриті зимовники запорозьких козаків XVIII сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.

Під час російсько-турецької війни 17351739 рр. на Хортиці збудовані укріплення, залишки яких збереглися. У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова.

До зруйнування Січі 1775 року Хортиця належала до володінь Запорізької Січі.

У складі Російської імперії[ред. | ред. код]

1789 року на східному березі острову заснована німецька менонітська колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканці, 23 двори, школа.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

14 березня 1927 року розпочалося будівництво ДніпроГЕСу.

Протягод 1927—1928 років на Хортиці спродужуються будівлі технічного призначення: водогін, водонасосна станція, через Нове Дніпро організована паромна переправа.

У лютому 1928 року розпочинається будівництво мостів. Головним архітектором проєкту був М. Стрілецький. Мости були здані в експлуатацію 5 вересня 1931 року.

1965 року острів став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва.

Сучасність[ред. | ред. код]

Спальний корпус дитячого табору ЗТЗ
Монета Острів Хортиця на Дніпрі — колиска українського козацтва аверс
Монета Острів Хортиця на Дніпрі — колиска українського козацтва реверс

Острів інтегровано в структуру Запоріжжя. Через острів проходить залізниця зі станцією «Запорізька Січ» в середній частині острова. Працюють три автомобільні мости.

На острові є заселені селища, велика кількість означених пам'яток історії й археології. Десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз. Піщані пляжі. Смерекові й листяні ліси. Унікальні плавні на півдні.

28 березня 2007 року, напередодні Великодніх свят, на святому місці був відкритий пам'ятник українській писанці, що став незабаром місцем активного паломництва віруючих. Древнє святилище на хортицькій землі у вигляді вселенського символу світобудови являє собою виконане з Янцевського граніту яйце вагою дев'ятсот кілограм, яке встановлене в центральній частині острова. Його значний обсяг (обхват — 2,85 м, висота — 1,35 м), розфарбований у червоно-біло-чорній гамі з використанням традиційних візерунків місцевої розпису, покоїться на постаменті з дикого каменю з сакральної написом «Краса, добробут, родовід».

У 2013 році художником Леонідом Нікітіним писанка була заново пофарбована. Нові яскраві кольори символізують довголіття, плодовитість і добробут під захистом вогню фарби в поєднанні з покровом містичної таємниці минулого і древнім запорізьким орнаментом — ось те, що зробило цей пам'ятник унікальним і відомим на всю Україну.[6]

2007 року на Хортиці було розбудовано комплекс «Запорозька січ». Частина будівель була створена як декорація до багатосерійного фільму «Тарас Бульба» режисера В. Бортко. На території комплексу відтворено козацькі курені, гострокіл та оборонну вежу. Збудовано невелику триповерхову дерев'яну церкву, присвячену Покрові Богородиці[7]. Комплекс відкрито для відвідувачів, передбачене екскурсійне обслуговування.

Сучасні археологічні дослідження на о. Хортиця продовжують приносити все нові відкриття[8].

Панорами[ред. | ред. код]

Панорама Дніпрогесу з Хортиці
Панорама знаменитого мосту через Дніпро з Хортиці
Панорама острова Хортиця

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Владимир Супруненко. Запорожский край. Популярная энциклопедия природных и исторических достопримечательностей, традиций и названий. Запоріжжя, Просвіта, 2006, с. 65.
  2. Незримі скрижалі Кобзаря (Містика лицарства запорозького). — Київ : Українська видавнича спілка імені Юрія Липи, 2008.
  3. І.М.Желєзняк, А.П.Корепанова, Л.Т.Масенко, О.С.Стрижак. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — Академія наук Української РСР. Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. — Київ : Наукова думка, 1985. — С. 172.
  4. В Запорожье обнаружено уникальное захоронение III тысячелетия до нашей эры
  5. Меч князя Святослава
  6. Пам'ятник писанці на Хортиці, — zabytki.in.ua
  7. Козацька Покровська церква і комплекс «Запорозька Січ» на сайті «Дерев'яні храми України»
  8. Унікальна знахідка на о. Хортиця

Посилання[ред. | ред. код]